Коля Сєрга: бути українцем – це велика відповідальність

Краще померти в бою, ніж жити рабом

Ви є одним із митців, що займаються культурним напрямком Збройних сил України, скажіть, будь ласка, хто ще з відомих діячів приєднався до вашого об’єднання?

Читайте також: Геннадій Попенко: москалів зупинить лише сила, ЗСУ і єднання українців

На початку це були Саша Чемеров, Саша Ярмак, Мойсей Бондаренко,  Женя Галич, Світлана Тарабарова, а потім ми розширили діапазон. Зараз до «Культурного десанту» доєднались ще такі артисти, як Олег Скрипка, Асафатов, Лера Мандзюк, Вася Байдак, Антон Тимошенко, Марина Круть, Інна Іщенко, Данило Борисович Яневський, TheKomaKoma. Також гурт «Один в каное» має приїхати і долучитись. 

Чи важко було з початку війни перейти на зовсім інший спосіб життя?

Насправді для мене це не було важко. Мій батько підполковник. Тому й моє виховання з самого дитинства було військовим, щось дуже схоже на армію. А з початком повномасштабного вторгнення я не бачив для себе іншого вибору, як долучитись до Збройних сил України. Я стояв перед обличчям тотальної несправедливості і не уявляв, яким буде моє життя у майбутньому, якщо зараз не піду захищати свою країну. Я розумів, що важливим є внесок кожного громадянина, і якщо є шанс зупинити ворога, то я хочу бути причетним до цього. А якщо ні, то краще померти в бою, ніж жити рабом. 

«Культурний десант» – це тільки про духовні складові ЗСУ, чи ви також були на лінії фронту? 

«Культурний десант» працює вздовж усієї лінії фронту та у місцях реабілітації для військових і активно допомагає підтримувати бойовий дух та морально-психологічний стан бійців. 

Коли між чергуваннями, тренуваннями і копанням окопів була можливість відпочити, то ми з Мойсеєм грали концерти для своїх побратимів. Це допомагало нам зняти частково стрес та перевести подих. Так з таких концертів 26 лютого з’явився й виріс «Культурний десант». Фізично, як організація, проєкт був створений вже на початку червня після сумісного концерту в київському госпіталі з Сашею Чемеровим, коли ми вивели його на більш офіційний рівень і зібрали ще додатково митців, що доєдналися. 

Робота, яку робить «Культурний десант» на всіх площинах, є цінною. Це, безпосередньо, робота з морально-психологічним станом. Ми вивчаємо ситуацію у кожному підрозділі, дивимось, який бойовий дух у хлопців, так би мовити, збираємо анамнез і передаємо інформацію вже офіцерам морально-психологічного забезпечення. А ті своєю чергою вже краще знають стан справ у своєму підрозділі та ефективніше працюють зі своїми бійцями. Також ми встановлюємо соціальні мости між військовими та цивільним, підготовлюємо ґрунт для соціалізації захисників після перемоги. Але найголовніше – ми підіймаємо їхній бойовий дух, не даємо їм втратити віру та заряджаємо силою рухатись до Перемоги. 

Найскладніше попереду

Що за цей рік для вас було найскладнішим?

Цей рік взагалі був дуже складним. Під час війни ти постійно зіштовхуєшся з новими викликами, і вони потужніші за попередні, бо коли пройшов минулі, стаєш сильнішим, починаєш бачити більше. Зараз, коли мене питають, що було найважчим, я не можу згадати, бо з цієї точки те, що було, здається вже зрозумілим, з тих ситуацій було знайдено вихід. Але я точно знаю, що найскладніше попереду, бо якщо ми вижили, якщо ми знаходимось в цьому моменті і продовжуємо діяти, то значить ще найбільші виклики будуть попереду. 

Чи були ви у гарячих точках? 

«Культурний десант» працює по всій лінії фронту. Ми неодноразово попадали під обстріли, коли приїжджали з концертами на позиції. Коли виступали перед артилеристами прямо на позиції, нас почали обстрілювати градами. Коли ми працювали з художниками зі «Стінами культури» у Вовчанську і коли їздили з Даніелем до спецпідрозділу на південний напрямок, то потрапили під мінометний обстріл. На Донеччині під час однієї з поїздок ночували на об’єкті, який обстріляли С-300. 

Зараз я перебуваю на Донеччині у 59-й бригаді. Тут знаходиться основний штаб «Культурного десанту». Ситуація в цьому регіоні складна, бо Донецький напрямок один з найскладніших і напружених, тому тут робота «Культурного десанту» більш ніж актуальна.

Що вас надихає на цю діяльність?

Сили працювати далі ми знаходимо у справі, яку робимо. Адже ми всі в неї віримо та бачимо ефективність та результат. Це надихає. Сили, зазвичай, знаходяться тоді, коли думаєш: Залишу все». А потім дивишся і розумієш, якщо ти залишиш, то в цей момент ніхто цього не підхопить. Бо це – твоя справа, і ти маєш нести її. У такі моменти засукуєш рукава, підіймаєшся і працюєш далі. Бо якщо Бог дав тобі ідею, Бог дав тобі заняття, то Він дає і сили з цим впоратись. 

Що дає "Культурний десант" військовим?

Наш проєкт в першу чергу дає військовим відчуття того, що вони потрібні, він дає натхнення, він допомагає відшліфувати цінності, переконання, розуміння, за що ми воюємо, хто нас чекає вдома, яке у нас буде майбутнє. Все залежить від того, яка є проблема в підрозділі, над тією ми і працюємо. Тому що цей проєкт має багато площин. Перша – це безпосередньо робота тут і зараз. Ми масажуємо уяву, психіку – це допомагає хлопцям виживати, бо гнучка психіка надає можливість приймати креативні і нестандартні рішення, що збільшує шанс вижити. 

Також ми привчаємо до свого голосу, до своєї творчості для того, щоб далі допомагати воїнам реабілітуватися до соціуму, до цивільного життя після перемоги. Це дуже важливо, бо під час в'єтнамської війни загинуло 50 000 людей, а за півтора року після неї – ще 65 000, а я хочу, щоб в нас коефіцієнт був значно менший. Тому що це наші люди, це – українці, це – найкращі люди моєї країни, і я їх дуже поважаю та люблю. Вважаю, що моя місія зараз зробити так, щоб вони були як мінімум живі, як максимум – щасливі.

На вашу думку, які причини спонукають людей на вступ до вашого об’єднання?

Артисти приєднуються до нас для того, щоб розвивати можливості української культури та допомагати військовим. В першу чергу «Культурний десант» – це їхній спосіб висловити свою вдячність захисникам та водночас підтримати бойовий дух. А ми допомагаємо це організувати.

Що у вашій діяльності є найскладнішим?

Напевно на сьогодні найскладнішими аспектами є логістика і координація процесів. А також аналітика. Ми відштовхуємось від потреб та морально-психологічного стану підрозділів – це для нас найважливіше. Адже ми маємо розуміти, в якому підрозділі які є проблеми і чи можна розв'язати дану проблему за один проїзд або ж варто планувати системну роботу. Тут також важливо зрозуміти, яких саме артистів підібрати для роботи з цим підрозділом, як зробити так, щоб все працювало якнайефективніше і дало правильний результат. 

Чи плануєте ви об’єднуватись з іншими митцями далі після перемоги в якісь проєкти?

«Культурний десант» залишиться після перемоги. Думаю, що у найближчі роки він буде працювати безпосередньо з адаптацією та соціалізацією військових до цивільного життя у мирний час. 

Видати ліцензію на їх відстріл

На початку повномасштабного вторгнення українські артисти писали повідомлення російським «колегам». Ви щось писали? Що саме і кому? Які відповіді отримували?

Є кілька повідомлень, які я написав. Вже пізніше зрозумів, що там нема кому писати. Наприклад, є звернення до Регіни Тодоренко, яке я теж розсилав іншим колегам і казав, що це про вас. У російських артистів свідомість дуже низька, тому це дуже швидко закінчилося.

Що ви думаєте про те, що деякі українські артисти сидять в москві і ні слова не написали про війну в Україні?

Давайте їх не будемо називати українськими артистами. Бути українцем – це велика відповідальність. І якщо ти не можеш впоратися з цією відповідальністю, то ти не українець, ти просто людина, яка народилася в Україні. Навіть «на Україні».

Ті, хто кажуть «на Україні», тих вона не пускає в себе. Вони не можуть подивитися, що знаходиться всередині, тому ходять по поверхні. Так само і з нашими «українцями», є ті, що народилися в Україні, а є ті що народилися «на Україні». Так от ті, які «на Україні», сидять і нічого не пишуть про війну, бо не мають нічого спільного з нашою країною.

Чи вважаєте ви, що треба таким артистам заборонити в'їзд до України? 

Я вважаю, що краще видати ліцензію на їх відстріл. Бо шкода, яка робиться лідерами думок, не менша, ніж від ворожої артилерії. Лідери думок надають сенси вбивати і творити злочини. Навіть тим, що вони просто мовчать.