Григорій Герман про пораду собі 20-річному, виховання дітей та боротьбу з апатією

Ведучий програми «Ранок у великому місті» на ICTV2 Григорій Герман – дуже талановита персона: озвучує голлівудських акторів, подарував свій голос персонажам культової гри S.T.A.L.K.E.R. і героям мультфільмів, обожнює готувати і відомий як кулінарний блогер. До 50-річного ювілею ведучий розповів, як долає поганий настрій, про свої захоплення, а також про родину – дружину і двох маленьких синів

У програмі «Ранок у великому місті» що дається важче: прокинутися на ефір після тривоги чи знайти в собі сили, щоб жартувати і підтримувати країну, коли самому геть не до сміху? 

Я думаю, що перше. Тому що з другим у нас заведено в «Ранку у великому місті» не вдавати із себе. І якщо тобі сумно, то тобі, власне кажучи, сумно, і ти це кажеш. Ніхто не змушує нас веселитися, коли насправді настрій не дуже добрий. В нас ранок чесний, тому нас так і люблять дивитися. 

Через таку емоційну віддачу, напевно, часто бувають моменти вигорання чи апатії. Як ви з цим справляєтесь?

 По-перше, даю собі раду, що зі мною відбувається. У цьому мені допомагає моя дружина, яка, як відомо, арт-терапевтка. Вона може мені підказати: «Слухай, відпочинь-но». І, в першу чергу, я відпочиваю: влаштовую собі інформаційний детокс, інколи просто відсипаюся. 

Якщо це саме апатія, а не просто втома, то шукаю наснагу в чомусь іншому: в тій же кулінарії або в дітях, в улюблених заняттях і просто в тому, що може порадувати саме в цей конкретний момент. Бо коли у вас апатія, треба знаходити те, що вас може порадувати, і концентруватися на цьому. Це додає ендорфінів.

Яка справа реально змушує вас абстрагуватися від цього світу, нікого не чути і просто ніби бути в іншому світі?

Читання, кулінарія, і просто, як то кажуть, споглядання природи. Споглядання того, що відбувається навколо. Це все за умови правильного ставлення дозволяє тобі перезавантажити свою нервову систему.

Ви присвятили ранковим ефірам вагому частину свого життя. Що робить «Ранок у великому місті» настільки особливим проєктом, що ви продовжуєте вставати на зйомки щоранку, особливо в такий час? 

Колектив, відвертість, стосунки всередині, важливість того, що ми робимо. І місія. Наша місія, на відміну від тих ранкових шоу, в яких я працював, – не просто інформувати або не просто піднімати настрій, а дуже виважено ставитися до подачі інформації. Давати людям можливість трішки відволіктися, не занурюючи їх у суто розважальний контент, продовжуючи тримати у інформаційному потоці

Як ви з колегами підтримуєте одне одного? Може, згадаєте якусь окрему ситуацію, яка показала, що ви команда-команда?

У нас, слава Богу, в «Ранку» ще не було такого, щоб необхідно було прямо всією командою щось долати або когось підтримувати, але я впевнений: якщо треба буде, то ми всі зберемося. Ми зараз підтримуємо одне одного так, як мають себе підтримувати достатньо близькі друзі. Ми говоримо, жартуємо, допомагаємо, навіть коли інколи людина від цього віднікується.

Одного разу Саша Швачка (колега по програмі, перший ведучий-ветеран на українському телебаченні. – Прим. ред.) прийшов і каже, що в нього щось реально болить нога, якось невдало натер. І ми швидко почали йому організовувати: «Саня, давай ми тобі зараз цей барний стілець поставимо, ти будеш так, ніби стоїш, а насправді сидітимеш». Він каже: «Та ні, не треба. Ні-ні-ні, я без цього всього обійдуся». «Ага, обійдешся – на тобі стілець!». Коротше, Саня весь цей ефір простояв біля стільця. Тобто в нього був стілець, а він біля нього стояв, бо йому це не треба було. Але ми інколи можемо й залюбити одне одного

У вас чудові стосунки з дружиною та дітьми. Що, на вашу думку, є фундаментом цієї синергії? 

Напевно, довіра. Довіра, вміння вибачати, і, звісно, любов. Вміння концентруватися на тому, що нас об'єднує, на тому, що у нас спільне, а не на тому, що нас відрізняє або розрізняє.

Ви масштабуєте досвід свого виховання на виховання ваших дітей? 

Частково. Наприклад, привчати дітей любити читання. Або творчість, або вільне ставлення моїх батьків до моїх захоплень. Те, що вони на нас ніколи не тиснули, чим, власне кажучи, тобі треба займатися, яким ти будеш у майбутньому житті. Оце намагаюсь масштабувати.

Якби ви могли дати одну, але абсолютно чесну пораду собі 20-річному, що б ви сказали?

На початку 2000-х років, чувак, з'явиться така штука, як біткоїни. Просто тупо купуй.

Візьми позич гроші і просто тупо купуй біткоїни. Потім я тобі все поясню. Чувак, просто повір мені. Не задавай зайвих питань, просто повір. 

Три життєві принципи або цінності, від яких ви не відступаєтесь?

О, яке питання, їх треба спочатку сформулювати. Люди іноді все життя на це витрачають. 

Перше: не обманюй, в першу чергу, себе. Будь чесним, в першу чергу, із собою.

Друге: не відкладай на потім життя.

А третє – їжте смачно. Не треба витрачати час і життя на якусь гидоту, яку ви намагаєтесь в себе запхати. Воно того не варте, ні користі, ні задоволення.