Julik: ми з дружиною не стали приховувати усю правду від дитини

Читайте також: Акторка «Я – Надія» Вероніка Дюпіна: Тоді ми ще не знали: якщо прилетить поряд, не буде квартири взагалі

Julik – український співак, ведучий, композитор та диджей. В інтерв’ю для Afisha.bigmir.net він розповів, як відсвяткував день народження, про свою нову пісню «Пригорну», волонтерство та сім’ю.

Юліку, вітаю! 23 січня в тебе був день народження. Як святкував?

Цьогоріч абсолютно було не до святкування. Святкування буде обов’язково, але у день перемоги України. День відбувся як і зазвичай, планування благодійних концертів, сніданок у родинному колі і життєва рутина. Дуже багато людей вітали та бажали одне – швидкої перемоги, і я з ними аболютно згодний.

Дехто каже, що 33 – це вік Христа. І якщо святкувати, то можна прикликати на себе біду. Чи віриш ти в забобони та подібні речі?

Я забобонна людина, як би це фатально не звучало (сміється). Вірю, якщо чорний кіт перейде дорогу, то можна накликати біду. Щодо святкування 33-річчя, то якби війни не було, чесно, я б і так не святкував. Для мене найцінніше – провести гарно час у сімейному колі, з друзями, що вкрай важко назвати святкуванням.

Як ти змінився після 24 лютого?

Тут варто говорити мабуть про усіх, адже не тільки я змінився. Змінилась уся країна. Хтось подорослішав швидко, хтось став відповідальнішим, ну, звісно, маленький відсоток пофігістів все ж таки залишився. Я частіше став приділяти час родині, якщо це так можна назвати. Почав жити одним днем і не загадувати захмарні бажання. Зараз у мене та моєї родини одне бажання – перемогти, а далі – будувати! Ми радіємо кожному дню, увімкненню світла. Маленькі деталі стали явними, і ми їх почали цінувати. Точно знаю, що так як було до 24 лютого – більше не буде. Проте ми оптимісти, і я з нетерпінням чекаю кожного на своєму Переможному концерті у вашому місті, і обов’язково, перший концерт буде в українському Криму.

Як тебе зустріла війна? Чи звертав увагу на тривожні новини за декілька днів до 24.02, чи все ж таки вірив у світле майбутнє?

На саму згадку, як 24 лютого вивозив родину з Києва до Львова, аж подих завмирає.  Більше 15 годин в дорозі, різні неадекватні люди, які хотіли «допомогти». Касир АЗС, яка у перший день війни не могла розібратись із грошима, бо люди просто кидали гроші на касу та заправляли авто. Жах… А ще з 5 ранку дитину потрібно було налаштувати на гарний лад і з психологічної точки зору не нанести травму. Ми з дружиною максимально просто пояснили сину, що це війна, проте як співається в одній пісні: «Все буде добре!».

Родина – дружина Катя та син Денис – залишилися в Україні чи поїхали за кордон?

Читайте також: Ірина Хоменко про стосунки під час війни: «Зараз важко жити з проблемами чи недомовками»

Перший місяць війни всі були в Україні. Поки адаптувались, вимкнули паніку, а також нарешті позбулись ефекту сирени, яка кожного дня грала у вухах без перестанку… Я вирішив прийнаймі на короткий термін, один місяць, відправити дружину та сина до бабусі у Польщу. Вони там просиділи три тижні і повернулись додому в Україну. Більше виїжджати не планують. Будуть зі мною, вдома, в Україні.

Коли були вибухи, що питав син Денис та що відповідали йому?

Ми з дружиною не стали приховувати усю правду від дитини. Ми просто намагались доступними прикладами порівнювати та розповідати про ту чи іншу ситуацію правдиво. Нам вдалось. Син знає про ворога, його мету, а коли ракетна небезпека, він проходить в укриття і вірить, що повітряні сили зроблять усе можливе, аби ракета не долетіла.

З останніх таких гучних подій – ти зібрав кошти та купив карету швидкої допомоги...

Разом із заслуженим артистом України Андрієм Заліско ми вирушили у тур Європою. На концерті в Італії, у місті Неаполь, нам вдалось спільними зусиллями придбати карету швидкої допомоги за один концерт. Це феноменально. Ви б бачили мою радість та емоції. Все це стало реальністю завдяки Миколі Олексіву, який має свій ресторан в Неаполі і завжди працює на перемогу України. Я гордий, що знаю таких людей, які роблять все можливе і навіть більше! Вже скоро вона буде працювати у Луганській області і рятуватиме життя бійцям ЗСУ та мирним мешканцям.  

Морально важко змінити підхід до виступів, які були до війни?

Дуже влучне запитання, дякую за нього. Всі думають що легко змінити підхід. Але це вкрай важко. Особливо коли у тебе концерт, а напередодні відбулась масована атака – і в тебе двоякі відчуття. Водночас ти робиш правильну, хорошу справу, а з іншого – в середині сум та злість. Напередодні одного з концертів я дізнався про загибель знайомого, якому у березні передавав каски для його батальйону. Шок! Повірити було не можливо, проте я розумію, чим більше коштів я зможу залучити на підтримку армії, тим швидше це може закінчитись. Кожен на своєму фронті має працювати не на 100%, а на 1 000 000% – лише тоді ми пришвидшимо нашу перемогу!  

Зараз важко всім. Як не впасти в депресію? Твої поради…

Головне – робити свою роботу добре! Бути оптимістом по життю і робити усе, аби цей жах, російська агресія швидше закінчилась. Правда за нами, Перемога, безумовно, наша, просто ми повинні піднатиснути кожен у своїй галузі. Коли ти з головою занурюєшся у свою роботу, то часу на депресію немає.

Нещодавно ти запрем’єрив свою пісню «Пригорну». Розкажи, про що вона? Чи присвячена комусь?

Ця пісня стала особливою у моєму репертуарі, адже дозволю собі сказати, що я написав її у співавторстві з військовим. Одного вечора, прочитавши листа військового своїй коханій (артист прочитав листа у соцмережі. – Прим. ред.), мене наче струмом вдарило, і народились рядки цієї пісні та музика. Символічно, що вона вийшла у День закоханих.

Пісня наче мантра, що треба бути поруч з коханими людьми і завжди їх пригорнути, коли це потрібно.

Плануєш випускати пісні на військову тематику або буде інший напрямок творчості?

Так, я вже одну випустив. «Зозуля» дуже добре підіймає бойовий дух наших хлопців. Чимало листів отримав щодо неї. А ще, невдовзі, в особливий для країни день презентую не менш патріотичну та настроювальну пісню. Вона посідатиме особливе місце у моїй кар’єрі.

Коли ми переможемо, що найперше зробиш?

Буду кричати на повні груди як ніколи. А далі у тур і підготовку до концерту в українському Криму, який я дуже люблю!

Що хотілось би побажати українцям сьогодні?

Мабуть найголовнішого – витримки та міцного здоров’я! Готуйтеся святкувати нашу перемогу як ніколи раніше! Ми разом, і знайте, що я буду радий обійняти кожного і подякувати за ваш внесок у нашу спільну перемогу над ворогом! Слава Україні!