SWOIIA: Музика – це код нації

Але цього разу вона говорить про найголовніше – про матір. Її нова українська версія пісні «Мама» стала не просто музичним релізом, а емоційною одою всім українським жінкам, які тримають світ у найтемніші часи. У цій розмові співачка відверто ділиться особистим досвідом, рефлексіями на тему національної ідентичності, розповідає про створення кліпу з домашніми архівами слухачів та про силу любові, що не знає кордонів.

Чому ви вирішили виконати українську версію пісні «Мама» саме в цей час?

Бо відчула: час сказати головне. Пісня «Мама» давно жила у серці, але українською вона набула зовсім іншого змісту – глибшого, болючішого, справжнього. Зараз, коли тисячі українських мам тримають цей світ на своїх плечах, хотілось віддати належне їхній силі, ніжності та безумовній любові.

Який сенс ви вкладаєте в цей реліз для сучасного українського суспільства?

Для мене ця пісня не лише про особисте. Вона – колективна емоція. Це вдячність кожній мамі, яка виховала, чекала, молилась, трималась. У час війни слово «мама» стало ще більш сакральним – символом дому, тепла, коріння. Цей реліз – ніжне нагадування про любов, яку не здатна знищити жодна темрява.

Як особистий досвід і ваша мама вплинули на переосмислення цієї пісні? Які почуття ви хочете донести до слухачів?

Моя мама – мій тил, мій янгол, мій внутрішній компас. Саме вона допомогла мені не втратити себе, коли я шукала нову ідентичність. Ця пісня – мій спосіб сказати їй «дякую» за роки віри, за свободу бути собою. А ще – сказати «вибач», бо ми не завжди розуміємо своїх мам вчасно. Я хочу, щоб кожен, хто слухає, згадав ту, хто любить нас безумовно.

Ви згадали, що не хотіли знімати кліп за сценарієм. Як проходив процес створення кліпу і чому ви вирішили включити домашні архіви слухачів?

Це мала бути не історія за кадром, а емоція зсередини. Ідея була проста – зібрати справжнє. Я запропонувала слухачам поділитися своїми відео з мамами, і те, що ми отримали, розчулило до сліз. Це не просто кадри – це пам’ять, тепло, обійми, які зараз дуже потрібні всім нам. Саме в цьому сенс кліпу – в живих, щирих історіях любові.

Яку роль, на вашу думку, відіграє музика в формуванні національної ідентичності?

Музика – це код нації. Через неї ми передаємо біль, гордість, пам’ять, надію. Вона об’єднує, навіть коли мовчать слова. І я вірю, що зараз українська музика творить історію – не тільки про війну, а й про життя, що перемагає.

А які у вас з мамою стосунки – більш дружні, що можете розповісти все, або тримаєте дистанцію? Чи є щось особливе, що ви робите, щоб висловити їй свою любов і подяку?

У нас дружні стосунки, але часом я все ж залишаю щось усередині – з бажанням її берегти. Проте кожен наш дзвінок – як маленька терапія. Ми можемо сміятись, згадувати, мовчати – і це вже про любов. Я часто пишу їй листи – не завжди відправляю, але в них усе, що не встигаю сказати.

Які були реакції ваших слухачів на нову версію пісні «Мама»?

Дуже емоційні. Багато хто писав, що слухали зі сльозами. Що вперше сказали мамі «люблю» після перегляду кліпу. Що відчули, ніби їх хтось обійняв. Для мене це найвищий сенс музики – викликати почуття, об’єднувати.

Чи плануєте ви продовжувати створювати українські версії інших ваших хітів?

Так. Для мене це не просто переклад – це переосмислення. Українська мова відкриває нові глибини в музиці. Я хочу, щоб кожна пісня звучала так, як відчувається, – чесно, з серця, українською.

Як ви вважаєте, чи змінився контекст слова «мама» для людей в Україні за останні роки? Які емоції це слово викликає у вас особисто?

Так, змінився. Тепер «мама» – не лише родинне. Це ще й про захисниць, волонтерок, тих, хто тримає країну. У цьому слові й біль втрати, і світло надії. Для мене особисто «мама» – це місце, куди завжди можна повернутись. Навіть подумки.