Володимир Шумко: Не знаю, що б було, якби я не займався гумором

Читайте також: Неля Шовкопляс: З Єгором Гордєєвим ми зараз на стадії прийняття і порозуміння

У відвертому інтерв’ю Afisha.bigmir.net артист розповів про те, як велика війна змінила його життя і розуміння справжніх цінностей, про розлуку з дружиною та нове шоу, в якому йому вдалося втілити давні мрії.

Володимире, розкажіть про проєкт «Блокпост шоу» каналу «Дім».

Ідея така – відомих українців зупиняють на блокпості та перевіряють на знання з українознавства. Наша задача – допомогти кожному глядачеві дізнатися більше про Україну.

Ви не вперше виступаєте в ролі ведучого, але подібного шоу у вашому доробку ще не було. Чим зацікавив проєкт?

Чесно скажу, я сам хотів робити шоу у форматі вікторини, але в YouTube. Аж раптом мене запросили на проби цього шоу. Я цьому дуже зрадів – мріяв про це дуже давно! Люблю вікторини, запитання, «Що? Де? Коли?», «Alias» і думаю, що за вайбом ми збіглися.

Що цікавого для себе дізналися за час роботи над «Блокпост шоу»?

З усіма гостями я вже був знайомий раніше, єдине, що зрозумів, – дехто з них набагато більш обізнані, ніж я гадав (сміється). Але насправді, я для себе відкрив чимало цікавих фактів про Україну й українців. А ще нарешті дізнався секрет ідеальних вусів від Павла Зіброва. Колись я хотів відростити собі вуса, але був не впевнений, що зможу за ними правильно доглядати. Можливо тепер мені вдасться втілити цю мрію.

Чим займалися з початку великої війни?

Читайте також: Віра Кекелія: відверто про третю дитину (ексклюзив)

Як і всі. Почув вибухи в Києві. Відправив родину у безпечне місце: пів року вони були за кордоном. І з перших днів повномасштабного вторгнення ми з командою почали допомагати, чим могли. Наприклад, на кордоні допомагали фурам, які перевозили гуманітарну допомогу, заправляли вантажівки. Згодом це переросло у фонд «Ліга життя», який вже дуже багато зробив для нашої перемоги. Нам вдалося зібрати майже 10 млн грн, придбати 40 автівок для військових, комплекти, форми, сухпайки – все пригадати і назвати точні цифри важко, бо це тонни. Потім додалися благодійні виступи.

Як змінилося ваше життя за цей важкий рік?

Я думаю, що за цей час змінилося життя кожного українця. Багато хто познайомився з людьми, яких раніше не помічав, тому що багато людей проявилися. Хтось у негативному, хтось у позитивному полі. Ось і для мене за останній рік відкрилося дуже багато людей. Більше змінилося, мабуть, життя моїх батьків, тому що я їх уже по всім закордонам покатав – ховав, де тільки можна. Зараз вони перебувають у Німеччині, і я спокійний, що вони в безпеці.

А моє життя… не знаю, мені здається, стало багато всього. Можливо, це повʼязано з волонтерством. В мирний час ти живеш в основному роботою за гонорар, а зараз просто хочеться щось робити, виступати, підтримувати, збирати гроші для ЗСУ. Тому таке бурхливе життя стало.

Виїжджала за кордон також ваша дружина. Розкажіть про цей виклик життя.

Пів року її не було. Дуже сумував. Але ми кожного дня по два рази зідзвонювалися. Раніше я навіть і подумати не міг, що я можу ось так двічі на день говорити з нею телефоном – про що? Але знаходилося про що! А ще думаю, що за пів року життя з моїми батьками їй треба поставити пам’ятник. Треба щось вигадати з цього приводу.

Сумував, але так треба було для їхньої безпеки. Так я був спокійніший і міг займатися своїми справами.

Розкажіть про час на самоті. Як обходились з буденними побутовими справами: прибрати, попрати, приготувати їжу?

Я взагалі не готую. Та й за той час я майже не був удома. У нас було багато гастролей з імпровізацією, брав участь у благодійних концертах, знімали контент для YouTube на канал «ЖАБАГАДЮКА».

Що робите, коли вам тривожно на душі? Чи є якість лайфхаки, як вийти з цього стану?

Не варто бути на самоті! Треба спілкуватися, виходити на прогулянку – бути серед людей. Якщо ви маєте людину, після спілкування з якою стане спокійніше, – зателефонуйте їй. Мені ще допомагає відволіктися сцена.

Володимире, досить суперечливе питання – розваги та жарти під час війни. Як вважаєте, чи на часі зараз такі речі?

Так, я підтримую гумор під час війни, тому що це психологічне розвантаження. Взагалі не знаю, що було б зі мною, якби я не займався гумором, не стояв на сцені та не знімався у розважальних проєктах. Більше того, я спілкувався з багатьма нашими захисниками, які знаходяться на нулі: вони охоче дивляться те, що ми робимо, і кажуть, що це їх хоча б трохи перемикає та розслабляє психологічно. Вони наголошують на тому, що ми маємо займатися своєю справою, щоб люди мали можливість відволіктися. І це ще більше надихає!

Війна змінила ваші цінності?

Особливо матеріальні! Мені в один день стало так все одно. Раніше постійно думав: треба квартира, треба машина, ще щось. А зараз – ну є квартира і що? Завтра прилетить в ту квартиру, але ж хіба це найголовніше? Звісно, ні!

Сімейні цінності теж. Ми стали більше спілкуватися, близько, відкрито та щиро і не тільки з дружиною, а і з батьками. 

Якою ви бачите нашу  перемогу?

Так хочеться, щоб вона була найближчим часом. І вона буде грандіозна, затяжна! Я уявляю, що це буде за свято! Воно буде безкінечне! Але нам ще треба буде багато чого зробити – налагодити, відбудувати! А поки просто пам’ятаємо, що війна ще не закінчилась.

Чи будуєте плани, які втілюватимете одразу після перемоги?

Я зараз роблю все, що хочу, а коли відкриються більші кордони – робитиму більше. Я хочу в кожне містечко України заїхати і зробити концерт для людей. Особливо на тих територіях, які були в окупації.