Олексій Суханов: мрію про країну, яка більше ніколи не буде дивитися у бік росії

Людина не може постійно жити в жаху

Олексіє, яким ви запам’ятали минулий рік? 

Читайте також: Гороскоп на тиждень 27 лютого - 5 березня 2023 від екстрасенса Макса Гордєєва

Як один день, що не може закінчитися. Жахливий день. Досі не полишив бажання просто у якийсь момент прокинутися, щоб усвідомити, що це тільки страшний сон. 

А яким був найщасливіший момент за останній час?  

Зараз дуже важливо створювати собі маленькі приводи для посмішки, для перезавантаження, для того, щоб триматися! Тому що людина не може постійно жити в жаху. Один з останніх таких моментів був мій день народження. Коли приїхав на канал, просто «зіткнувся» з купою привітань і неймовірних сюрпризів. Від нової телеродини – колег ведучих 1+1, моєї команди. Хоча зізнаюсь, завжди якось гублюся, коли до мене привернена велика увага. Було настільки приємно – і стало вкрай світлим спогадом. Це було яскраво та щиро. Так збіглося, що команда ток-шоу «Говорить вся країна» у той день вперше вийшла в офіс, і в цьому був певний символізм.  

Як змінилася програма? 

Змінилися ми всі. І програма має змінюватися відповідно до часу. До того, як змінюється суспільство та його запити, потреби, бачення. Ми всі після початку повномасштабного вторгнення рф змінилися, стали іншими. Певним чином змінилися і наші проблеми. Тому нова програма – це опора для глядача, щоб нас сприймали як надійне плече і могли знайти для себе деякі відповіді. Це вкрай практичний формат, адже розглядаючи нову історію, глядач матиме змогу навчитися запобіганню проблем, знатиме, як допомогти іншим. Прем’єра «Говорить вся країна» на «1+1 Україна» – вже 27 лютого о 19:30.

Чи складно працювати на двох досить різних за своєю специфікою майданчиках – телебаченні та Ютуб? 

Читайте також: Олена Курта: Війна навчила нас всіх цінувати кожну мить

Працюю на телебаченні декілька десятиліть, на Ютубі – це мій перший досвід. Якщо чесно, не відрізняю цієї специфіки зараз. Тому я в процесі пізнання. Та впевнений, що завжди важливо бути собою. На каналі «Говорить Суханов» я саме такий, який є у житті. Не люблю підлаштовуватись під правила та підходи. Мені здається, якщо робиш щось – маєш робити це чесно та щиро – це потужніше за правила та алгоритми формату контенту. 

Не бійтеся помилок

Скільки часу в житті займає робота? Відокремлюєте її від особистого життя? 

Неможливо бути лікарем або педагогом з 8.00 до 17.00. І справжньою людиною за графіком бути неможливо. Тому якщо любиш свою роботу, завжди дивишся на неї через призму свого життя. Вдома ж теж у всіх нас вистачає моментів, коли необхідно знайти підхід, коли хочеться помовчати, та, попри це, все ж надати своїм домашнім турботу і увагу. Аби вони відчули твою присутність. Тому, якщо я журналіст, маю такий погляд цілодобово, без вихідних і відпустки. 

Поділіться, будь ласка, вашими порадами. Що допомогло вам перейти на українську мову?  

Згадайте, чи любите ви людей, які навколо вас. Якщо так – згадайте, де ви знаходитесь. Неможливо любити людей, не люблячи їхню мову та їхню країну, місто, де тобі зараз затишно. Я громадянин України і, як і кожен громадянин, маю знати державну мову. 

Доведіть собі вчергове, що ви особистість, а це значить, що ви не бачите перешкод аби вивчити щось нове і відкривати нові знання. Поставте собі мету. Кожне слово, яке ви вивчаєте щодня, робить вас на крок ближчим до перемоги. Не бійтеся помилок, адже їх не має тільки той, хто нічого не робить. З них складається досвід, тим розумнішими ми стаємо. От ще планую розпочати вивчення французької мови. 

Який ваш улюблений український письменник? 

Читайте також: Ірина Хоменко про стосунки під час війни: «Зараз важко жити з проблемами чи недомовками»

Люблю шестидесятників. Та не можу виокремити улюбленого поета чи письменника. Все залежить від настрою. Кожен твір потребує певного настрою, і це дуже добре, адже сьогодні можу прочитати Ліну Костенко, завтра згадати Василя Стуса, післязавтра – Євгена Плужника. А наприкінці тижня, коли на самоті, поміркувати на підставі всіх тих творів, які прочитав протягом останніх днів, порефлексувати. У цьому найголовніший сенс мистецтва і літератури зокрема. 

До речі, нещодавно – в межах літературного подкасту для проєкту «UГолос: Книжкове укриття» – рекомендував поезію тернопільського поета Богдана Фесика і його збірку «Мовчати не можна сказати», яка мене надихає. Знаєте, сучасна українська поезія – вона надихаюча, вражаюча, підтримуюча, цілюща. 

А ще вважаю, що для всього світу існує важлива біблія – «Маленький принц» французького письменника Антуана де Сент-Екзюпері. Читати не перечитати, плакати не переплакати, розуміти. Щоразу щось нове. 

У соціальних мережах ви часто публікуєте сучасних українських авторів. Можливо, самі щось пишете? 

Поки про це не думаю. Зараз більше хочеться мовчати. 

Мрію про мирну країну

Про яку перемогу ви мрієте? 

Про якомога швидшу та абсолютну. Мрію про країну, яка більше ніколи не буде дивитися у бік росії. Ніколи не забуде, що вона є собою. Що їй є чим пишатися, кого цінувати і кого берегти. Про європейські цінності – повагу до людської гідності, справедливість, рівність, демократію, свободу – які будемо зміцнювати. І відповідні реформи. Стати офіційною країною Європейського Союзу, правовою державою, де кожен громадянин захищений і має можливості для освіти та розвитку. 

Які у вас особисті мрії? 

Читайте також: Тімур Мірошниченко: перше відверте інтерв’ю про усиновлення дитини

Спокійна власна старість та радість за всіх наших людей. Про мирну країну, добробут і благополуччя для всіх, впевненість у завтрашньому дні. Коли ти на власні очі спостерігаєш, як ідуть люди вулицею і посміхаються, як біжить малюк і радіє зустрічі з мамою і татом або з бабусею та дідусем, які приїхали з подарунками до нього. Коли радієш, що немає безпритульних хвостиків на вулиці. Дивишся на красиві будинки і пам’ятки архітектури, які бережуть. На гідну пенсію. На усміхнені очі літніх людей. Про таку Україну і таке майбутнє я мрію.