Інтерв’ю зі співачкою KARYN: про творчість, сім’ю та музику під час війни

Читайте також: Рунічний гороскоп на тиждень 9 – 15 грудня 2024 для всіх знаків зодіаку від Макса Гордєєва

Вона написала свою першу пісню у 25 років, коли стала мамою. Вона жартує, що її син так і не заснув під цю колискову, але сам процес співу став для неї початком творчого шляху. Сьогодні KARYN – одна з тих артисток, які формують сучасну українську музичну індустрію, додаючи до неї чуттєвість, експериментальність і щиру любов.

У відвертому інтерв’ю KARYN розповіла про родину, натхнення, створення нових пісень і важливість підтримки ЗСУ. А ще – чому для її дітей музика стала такою ж звичною, як млинці на сніданок. І чого її навчила війна.

KARYN, розкажіть, з чого почався ваш творчий шлях. Коли ви вперше написали пісню?

Мій шлях у творчості почався ще з дитинства. Я маю музичну освіту. Ще з чотирьох років відвідувала школу мистецтв, потім здобула вищу освіту. Але першу свою пісню я написала у 25, коли народився мій син. Це була колискова, яку, до речі, нещодавно переосмислила, і вона отримала нове звучання.

Я завжди жартую, що думала, ніби син під неї засне, але він уперто не спав. Та все ж ці моменти стали дуже особливими для мене, адже співати власну колискову – це щось магічне. З неї і почалася моя музична історія.

Як починається ваш творчий процес? Ви спочатку пишете тексти чи музику?

Це завжди по-різному. Іноді все залежить від натхнення, іноді – від місячного календаря (жартую!). Буває, пісня пишеться за годину, а іноді – роками додумується та переробляється. Іноді текст з’являється першим і поступово «обгортається» музикою, а іноді все починається з мелодії, яка вже сама диктує слова. Та найкраща музика, як на мене, народжується в спокої. Не в момент емоційного вибуху, а тоді, коли ти можеш сісти і спокійно все обдумати.

Розкажіть більше про вашу нову пісню «Не така». Яка історія її створення?

Ця пісня народилася з бажання зробити щось максимально просте. Усі ж постійно кажуть, що потрібні прості тексти й звучання. Я навіть хотіла, щоб у кожному рядку було лише по одному слову. Але це виявилося складніше, ніж здавалося! Довелося шукати рими, додавати змісту. Так і народилася «Не така». Як і всі мої пісні, у ній є частинка мене, а частинка – і видуманої історії.

Ви мама двох дітей. Як ваша родина ставиться до вашої співочої кар’єри?

Діти настільки звикли до музики вдома, що їм здається, ніби всі мами пишуть пісні. Вони питають: «Мама, це ти співаєш? А це? А що нове написала?» Для них це буденність. Щодо чоловіка, спочатку йому було важко змиритися, коли моя творчість вийшла за межі дому. Але він завжди підтримує мене, бере на себе частину побутових справ, щоб я могла займатися музикою.

Ваш трек «В Києві» став хітом. Чи відчули ви зростання популярності після цього?

– Мій трек «В Києві» справді потрапив на великі радіостанції і зібрав понад 100 тисяч переглядів на YouTube. Я б не сказала, що відчула ріст популярності. Це дало мені відчуття, що моя справа – вже не просто хобі. Тепер це щось серйозне. Нині я ставлюся до своєї творчості інакше.

У вас нестандартний музичний стиль. Як би ви його описали?

Я би назвала це просто музикою. Для мене все починається з фортепіано. Навіть якщо зараз є багато програм для створення музики, я завжди думаю, як би це звучало на піаніно. Моя музика – це попса, але в хорошому сенсі. Це зрозуміло і мені, і слухачам.

Як ви відчуваєте себе в сучасній музичній індустрії України?

Сучасна музична індустрія України – це щось неймовірне. Вона настільки різноманітна і розгалужена, що кожен може знайти свою аудиторію. Українська музика зараз нагадує величезну платформу, де ти можеш бути ким завгодно, створювати щось унікальне і знайти свого слухача, який розділяє твої погляди й музичні вподобання.

Особливість нашої індустрії – у свободі. Тут немає обмежень. І саме ця свобода дозволяє артистам розвиватися у будь-якому напрямку. Я пишаюся тим, що можу бути частиною цього процесу.

Зараз епоха диджитал. Які соцмережі ви любите вести самостійно?

Найбільше я обожнюю Instagram. Це моя улюблена платформа, бо вона більш особиста і домашня. Я часто жартую, ділюся побутовими моментами, і це такий мій простір, де я можу бути собою.

TikTok у мене теж є, але радше номінально – це більше для молодого покоління. Instagram для мене залишається головним майданчиком, хоч останнім часом вести його стає важче. Події в Україні сильно впливають на настрій: тобі просто не хочеться виставляти щось особисте, писати чи жартувати. Переважно це збори, перепости англійською для закордонної аудиторії, щоб люди краще розуміли, що відбувається в Україні..

Ви активно підтримуєте ЗСУ. Як це проявляється?

Я постійно доначу сама, а ще організовую благодійні вечори та квартирники, де ми збираємо гроші для армії. Це найменше, що я можу зробити в цей складний час.

Нам відомо, що ви працюєте над новим альбомом. Як війна вплинула на ваш процес?

З’ясувалося, що музика – це не завжди про натхнення. Іноді ти просто сідаєш і працюєш: руками, головою, без зайвих емоцій. Якщо ти одного разу створив щось гарне, то зможеш повторити це знову – навіть у найважчі моменти.

Звісно, завжди краще, коли є натхнення. Але саме вміння сідати і писати навіть без нього – це, як на мене, одна з ключових рис хорошого музиканта.

Я сподіваюся, що цей альбом зможе передати всі емоції, які ми переживаємо зараз, і стане чимось, що слухачі зможуть зрозуміти, відчути і, можливо, знайти в ньому розраду.

Що побажаєте нашим читачам?

Досліджуйте українську музику! Вона різноманітна і задовольнить будь-які смаки. Слухайте українське, підтримуйте наших артистів, і ви знайдете щось особливе для себе.

А ще – не забувайте про себе. Так, зараз важко. Багато чого болить, багато чого змінюється. Але важливо тримати внутрішній баланс і шукати свої маленькі радощі навіть у таких обставинах. Українці – це люди, які вміють не тільки вистояти, а й перетворити будь-який біль у щось важливе. І наша музика – один із прикладів цього. Тож слухайте, живіть, тримайтеся. Ми точно впораємося.