Які книжки варто прочитати кожному українцю ТОП-8 найкращих
Юрій Винничук, Сергій Жадан, Панас Мирний, Ліна Костенко й інші письменники та їхні твори згадані в добірці важливих книжок.
Коли йдеться про критерії значущості літературних творів, можна спиратися на низку нюансів. Для когось у цьому випадку показником буде наклад книжки. Для когось видаватиметься важливим те, чи вшанували видання й його автора на престижній премії (найвищій у цій царині в Україні – Шевченківській). Але трапляється й таке, що книжку цінують й обговорюють в літературному середовищі, хоча вона й не зійшла ні на перший, ні на другий із вищезгаданих п'єдесталів.
Добірка нижче – спроба зібрати воєдино перлини української літератури за різними характеристиками. Звісно, це не остаточна чи єдина "правильна" книжкова вервечка, оскільки світ слова неймовірно розмаїтий й украй легко проґавити в ньому ще перлину, ще діамант.
Чорний Ворон. Залишинець, Василь Шкляр
Почнемо з цієї книги, оскільки вона виконала одразу кілька умов: переважила за кількістю виданих примірників; зробила свого автора лавреатом Шевченківської премії.
Читайте також: У Києві з'явилися вулиця Івана Драча, провулки Кузьми Скрябіна й Павла Лі
"Чоний Ворон. Залишинець" – стовідсотковий бестселлер серед собі подібних. Продано 300 тисяч примірників цієї книжки. Навіть серед тих, кого в нинішній українській літературі уважають модним і популярним, таким досягненням може похвалитися лише "Чорний Ворон" і його автор.
Видання книжки супроводжувалося скандалом. Автора звинувачували в антисемітизмі та ксенофобії. Недобрі слова про книжку, зокрема, казав один із колишніх міністрів освіти Дмитро Табачник, через що Василь Шкляр відмовився приймати Шевченківську премію, поки той обіймає свою посаду.
У романі описана боротьба українських повстанців проти радянської влади в 1920-х. Текст книжки спирається на історичні документи, зокрема – розсекречені архіви КДБ.
Солодка Даруся, Марія Матіос
"Солодка Даруся" особлива тим, що стала обраницею як поважного комітету Шевченківської премії, так і звичайних читачів.
Це драматична історія, котра розгортається на Буковині в радянські часи. Даруся – душевнохвора, щоа страждає від постійного головного болю. У селі від неї сахаються. А причина криється в дитинстві та юності дійової особи, які збіглися з роками Другої світової війни.
До відомих шанувальників книжки, до речі, належить й ексглава держави Віктор Ющенко.
Маруся Чурай і Вибране, Ліна Костенко
"Маруся Чурай" – історичний роман у віршах, за який наша сучасниця Ліна Костенко отримала Шевченківську премію ще перед розпадом СРСР, 1987-го року.
Читайте також: "Росіян терпіти не можу": Ліна Костенко дала перше за роки інтерв'ю
Перше видання книжки відбулося 1979-го року й стало справжнім подарунком для читачів, які вистоювали черги за книжкою в крамницях. Тоді паперовий носій важливого твору не вирізнявся вишуканістю. У часи незалежності це змінилося. Наприклад, видання 2018 року має тверду палітурку, обтягнену коштовною тканиною із золотим і сліпим тисненням й ілюстраціями Владислава Єрка.
У романі зображено нещасливе кохання Марусі Чурай і Грицька Бобренка, яке збіглося з історичними подіями другої половини 17-го сторіччя.
Збірка віршів "Вибране" – теж той випадок, коли переважає текстове наповнення. Це – 558 сторінок справжнього поетичного задоволення.
Ну а серед сучасних збірок Ліни Костенко, які, безперечно, можна порадити естетам як тексту, так й обрамлення – "Ґіацинтове сонце", "Річка Геракліта" й "Триста поезій".
Музей покинутих секретів, Оксана Забужко
Хоча Оксана Забужко здебільшого асоціюється в пересічного читача із "Польовими дослідженнями українського сексу", інші її книжки заслуговують не на меншу увагу. Зокрема, "Музей покинутих секретів".
Роман заявив про себе далеко за межами України. Відзначений нагородою Центральноєвропейської літературної премії "Анґелус".
У творі показані історичні події в Україні із 1940-х до 2004-го на прикладі життя двох родин і трьох поколінь. Перемоги й програші звичайної людини, котра протистояла комуністичній владі, кохання та зрада, утрати й здобутки – усе це вмістилося на сторінках цієї гладкої книжки.
Рекреації, Юрій Андрухович
Цією книжкою її автор задав темп українській літературі доби незалежності. "Рекреації" вперше з'явилися на сторінках січневого номера журналу "Сучасність" 1992 року.
Зметене з продажу видання старалися урвати собі всі: робили копії на нерозповсюджених тоді копіювальних машинах, цупили його з бібліотек.
Дійові особи "Рекреацій" з'їжджаються на фестиваль у Чортополі (село в Карпатах). Вони не відмовляють собі в оковитій, лайці й потрапляють у різні бурхливі ситуації.
Повія, Панас Мирний
Тим, хто сумнівається в цікавості української літератури, можна порадити цей твір. Роман, котрий уперше опублікований 95 років тому (1928-го), розбудив цікавість нинішніх читачів.
Як і в деяких вищезгаданих творах, у цьому особиста драма показана в суспільно-історичному контексті.
Христя – селянка, сім'ї котрої після смерті батька доводиться жити в злиднях. Після низки драматичних подій, які їй випадає пережити в селі, дівчина вирушає до міста, де починає працювати наймичкою. У неї зав'язуються стосунки із заможним квартирантом, до котрого небайдужа власниця помешкання. Через дії останньої Христі нічого не залишається, як стати повією з трагічними наслідками.
Ворошиловград, Сергій Жадан
Це на перший погляд – непримітна історія про рейдерський напад на бензоколонку, котра висвітлює життя в пострадянській Україні.
Читайте також: "Ну шо ти, Ігороня?": Фоззі виставив знімок із нульових із Пелихом
Головний герой повертається до містечка, у якому провів дитинство. Там він має відшукати зниклого брата й урятувати його бізнес.
"Ворошиловград" визнаний "Книгою року Бі-Бі-Сі ".
Танго смерті, Юрій Винничук
Опис героїв цієї книжки нагадує анекдот: зустрічаються українець, поляк, німець і єврей. Вони – друзі, котрі живуть у довоєнному Львові й під час Другої світової. Їхнє життя сповнене пригодами, коханням, війною й непохитною дружбою.
Водночас у книжці описані події вже нашої доби з іншими персонажами. Розширюється географія твору. Але несподіваний фінал об'єднує ці дві часопросторові лінії.
Раніше ми писали про те, що автор роману "Метро 2033" Дмитро Глуховський повідомив про те, що російські веббібліотеки прибрали зі своїх баз Чиполліно.
