Соломія Вітвіцька: Я зараз більш виважена

Соломіє, які люди вплинули на вас і є для вас прикладом для наслідування? 

Читайте також: Ведучий-ветеран Олександр Швачка – про себе, спорт, перші кроки на телебаченні

Я вважаю, що на нас впливають абсолютно всі люди, яких ми зустрічаємо. Але, звісно ж, найбільший вплив мають батьки. Діти беруть приклад не тільки зі слів і настанов батьків, але й копіюють поведінку. Я дуже вдячна і мамі, і татові за те, що вони були дуже ліберальними, демократичними та давали мені волю. Я пам’ятаю багато випадків з життя, де я навчилась самостійності, відповідальності саме завдяки тому, що мені це давали батьки. Тому це найважливіше. І навіть попри те, що батьки розійшлись та роз’їхалися, вони не заважали спілкуванню одне з одним, тому що це дуже травматично для дитини. Я вважаю, що дорослі не мають перекладати свої образи на дітей.  І, на щастя, в мене не було такого моменту. Я дуже вдячна своїм батькам, що вони були дуже мудрими в цьому плані і я не повинна була обирати.  

Якби можна було почати все спочатку, що б ви змінили у своєму житті?

Моментів таких є багато. В кожного є, напевно, такі ситуації, про які думаєш: «Як ти так міг сказати чи кудись піти?!» Для мене ось такі моменти залишаються надовго в пам’яті й мене потім гризуть докори сумління, тому я стараюся не бути занадто емоційною зайвий раз. Бо я знаю, що ці емоції – вони минуть, а людина образиться. Тому те, що я б хотіла змінити, – це емоційні сплески. 

Соломія Вітвіцька зараз і 5 років тому – це одна і та ж людина?

Можу сказати, що я зараз більш виважена. Все ще емоційна, але я працюю над собою. Більш відкрита і менш з острахами, а все-таки з більшою впевненістю в собі. Звісно, я зараз розумію тих людей, які кажуть, що вони не хотіли би бути з тим самим уявленням, яке мали у 20 років. Але важливо всі наші невдачі, негативні моменти не відкидати, не намагатися забути, не звинувачувати когось іншого, а вчитися, розвиватися. І це буде працювати, звісно, тільки на користь.

Повертаючись у минуле, чи обрали б ви іншу професію?  

В школі я спочатку хотіла бути поліцейською і рятувати всіх, потім хотіла бути актрисою, а згодом ще і стюардесою, бо хотіла подорожувати. Не вийшло ні те, ні інше. 

Але, як на мене, професія журналіста поєднує все це у собі – і відрядження, і деякі акторські навички корисні у роботі ведучої. Не уявляю наразі, що могло би бути по-іншому. Щось привело до цієї професії і я думаю, що це не випадково.

Що б ви сказали собі 18-річній?

Я всім це кажу, не лише собі. Тільки вперед, ніколи не здаватися, бо можна зупинитись за два кроки до вишеньки на торті й не дізнатись як воно – досягти найважливішої мети чи задачі в житті.  

Чи вірите ви в забобони?

В забобони, як такі, ні. Але іноді подруги розповідають про деякі методи з нумерології, про астрологію. Були в мене такі моменти, коли я не могла собі уявити як за цифрами дати народження можна настільки описати людину, якісь її риси... Тому щось в цьому є. А от в такі забобони, як кішка перебігла дорогу – до поганих подій, ні, не вірю. Єдине, якщо зранку щось не поведеться, то, швидше за все, таке може бути протягом дня, і потрібно просто бути уважною і більш зібраною, бо можуть бути прецеденти ще.

Завжди всіх цікавлять секрети краси. Розкажіть про свої.

Я ніколи не вмиваю обличчя просто водою, використовую для цього різні косметичні засоби. Ну і, звісно, відвідую «гуру моєї молодості» – Євгенію Барилко, котра зі мною вже багато-багато років. Зараз не часто, до речі, до неї можу потрапити. Під час повномасштабного вторгнення якось рідше ми зустрічаємося. Але раніше я щопонеділка після ефіру обов’язково прямувала до неї. Звісно, вона мені підбирає косметику за моїми потребами, і я вважаю, що зараз гріх не скористатися можливостями сучасної косметології, досліджень, медицини тощо, якщо є така нагода, тим більше, що обличчя – мій «робочий інструмент». Ну і, звісно, вдячна батькам за гарну генетику. 

Як коханий завоював вашу увагу? 

Це не було таке «стандартне» завоювання. Ми спершу листувались по необхідних волонтерських питаннях. Насправді ми були знайомі ще до повномасштабного вторгнення. Двічі чи тричі бачилися у друзів на спільних днях народженнях. Все склалося дуже несподівано і переросло з волонтерського дружнього спілкування в щось більше. 

І навіть зараз волонтерство допомагає підтримувати зв’язок і частіше бачитися. От нещодавно з фондом «Liberty Ukraine» їздили передавати автівки та іншу необхідну техніку на передову. Я не могла пропустити цю нагоду, тому після передачі одному підрозділу заїхала до коханого і теж привезла необхідні речі для його побратимів. 

Олекса дуже турботливий та уважний. І свою симпатію і любов до мене так зворушливо проявляв, що моє серце розтануло (усміхається. – Прим. ред.) Бо кожній жінці важливо розуміти, що вона цінна і кохана.

Ваш брат зараз в лавах ЗСУ. Як підтримуєте звʼязок? Які зараз настрої на передовій?

Якщо бути точними, то брат служить разом зі своєю дружиною. Вони працюють в Повітряних силах ЗСУ, це трішки відрізняється від піхотинців. Настрій тільки на перемогу!

Коли ви чуєте певні невтішні прогнози з фронту, чи не підкошує це ваш дух боротьби?

Коли я чую невтішні новини чи «кума розповіла, а їй розповіла подружка», то розумію, що це такий миттєвий настрій. Я не даю собі можливості якось занурюватися в цей стан, тому що я розумію – чим глибше, тим більше ти знайдеш причин для негативу. Є багато того, що ми не знаємо, додумуємо, є багато пропагандистських моментів ворога, тому ми не маємо піддаватися цьому. Нам необхідно бути одним кулаком і рухатися разом до перемоги. 

Люди зараз емоційно виснажені. Як втримати цей дух боротьби? Можливо, у вас є свої секрети чи поради? 

Обов’язково обирати якісні джерела, де читати інформацію. Якщо ви чуєте від когось певну інформацію, то варто перевірити, звідки ця інформація, наскільки вона правдива, хто її процитував і чи є докази. І головне: не накручувати себе. Краще включити і подивитися комедію, ніж якесь сумнівне відео з накладеним голосом ШІ.