Актор Павло Текучев: Працювати з Суржиковим у кадрі максимально тяжко

Павле, познайомте з вашим персонажем.

Гратиму молодого лейтенанта Андрія Сироїда. Той тільки закінчив академію, прийшов на службу в органах і хоче втілити всі знання з підручника на практиці. Та він не здогадується, яка школа життя – чи то виживання! – на нього чекає. Йому дістається добряче.

У напарники йому трапляється поліцейський-старожил Олег Долін. Це досвідчений, темпераментний, принциповий професіонал – такий от абсолютно Суржиков! (Сміється.) Герой працює за зовсім іншими методами, ніж молодий Сироїд, – запальний і вимогливий. На протиріччі цих двох персонажів і тримається вся комедійність сюжету.

Тобто з появою нового напарника протистояння поліцейських нікуди не дінеться?

Так, хоч герой новий, та конфлікт у стосунках залишиться. І не через те, що поліцейські один одного не сприйматимуть. А тому що, як часто буває, люди з різних поколінь не сходяться в поглядах. Та дам короткий спойлер – трохи герої все ж притруться і навіть доповнюватимуть один одного.

Так само і в вашій парі з Дмитром було – чи одразу спрацювалися?

На зйомках «Копа з минулого» ми з Дмитром, можна сказати, роззнайомилися. Років сім тому, коли я ще закінчував навчання в університеті, ми з ним грали разом – і теж поліцейську історію. Він був моїм начальником. От таку пройшли «репетицію» до «Копа», хоча тоді я й не здогадувався, що згодом гратимемо напарників (усміхається). 

Жартуєте, що грати з Дмитром Суржиковим – виклик?

Як працюється з Дмитром? Отак як і моєму героєві в серіалі, так і мені в житті – незручно і максимально тяжко. Діма – чудова людина, яка може бути прекрасним другом у житті. Та в роботі він дуже прискіпливий. Це професіонал, який завжди викладається на всі сто і вимагає того від інших. Окрім великого досвіду він має великий талант і нутром відчуває неправду, коли щось неправильно робиться. І тоді він моментально зривається: «Так не має бути!» Звичайно, це на користь проєкту, ми все виправляємо, перезнімаємо. Просто це тяжко – тримати таку планку і з ним завжди намагатися бути на рівні. Та так я проходжу найкращу школу!

Чим ще захоплюєтеся окрім акторства?

Мене драйвлять подорожі! До війни і локдауну завжди, коли мав час і можливість, планував поїздки. Якось навіть за 21 день обʼїздив 10 країн Європи. Мандрував з міста до міста із короткими зупинками на ночівлю. Це була найкраща літня відпустка і час безтурботного життя.

Про своє життя розповідаєте в соцмережах?

Я до блогерства халатно ставлюся. Розумію, що для актора це має бути важливо і допомагатиме в роботі, додаватиме популярності. Та чомусь блоги знімати досі не почав. Та й не знаю, чи стану колись (сміється). Знімати сторіз, постійно фотографуватися, розповідати історії – цим треба жити. А в мене не виходить навіть по роботі щось зняти. Не завжди вважаю доречним діставати телефон і фотографувати все, що відбувається зі мною. Тому скажу, блогери – це сміливці.

Для вас популярність не головне?

Завжди вважав, головне – реалізувати талант, а не хайпонути. Історія знає багато прикладів, коли самородки досягали висот. А тимчасові сплески популярності мало хто памʼятає.

Ваша історія в акторстві теж така?

Підбивати підсумки ще зарано, та я займаюся цим з дитинства. Ще з дитячих гуртків як загорівся театром – досі не проходить запал. 7 років тому я закінчив театральний університет і весь цей час працював у театрі. Не було такого часу, щоб не мав репетицій чи спектаклів. Хіба на початку повномасштабного вторгнення, коли вся Україна ніби завмерла. Та оговтавшись від шоку, ми намагаємося жити далі і боротися. Тому тепер я маю дві важливі справи – акторство і волонтерство.

Чи приносить робота в театрі високі гонорари?

Український актор, який працює в театрі, не має статків, про які всі пліткують. У театрі працюють не заради грошей, а заради ідеї. Це дійсно історія про любов до своєї справи. Місячна робота актора в театрі – це оплата двох знімальних днів у кіно, а якщо проєкт хороший – то й півтора. 

Та й зйомки в українському кіно не приносять заробітків, як у Голлівуді.  Поки що  маю вдосталь для прожиття. Звичайно, надалі, з появою дітей, облаштування будинку, потрібні більші гроші. Та зараз головне – відстояти перемогу, а надалі все буде.