Как воспитать счастливых детей: Советами поделился психолог
Основатель Академии практической психологии Игорь Погодин рассказал о воспитании детей.
"Хотите воспитать счастливых детей? Не мешайте им быть счастливыми! Я считаю, что этого достаточно. Но далеко не всем. Многие родители не до конца понимают, что это значит. И очень немногие могут принять это. Я полностью понимаю. Ребенок – это большая ответственность. Хочется дать ему все лучшее. И вмешательство в жизнь своего чада – неотъемлемая часть", – отметил психолог.
Детская психология – отдельная наука, развивающаяся уже многие годы. Во многом она повторяет основные принципы отношений в целом. Но также есть свои особенности, которые необходимо учитывать.
И взрослым и детям нужны:
- личные границы;
- взаимопонимание;
- отклик и обратная связь;
- личный контакт;
- теплота и любовь.
Но дети зависимы от своих родителей. И часто само их поведение дает сигналы о том, как необходимо себя вести. В большинстве случаев не так важно само воспитание, как контакт и поддержка в его процессе.
Моя практика показывает, что родители очень бояться травмировать своих детей психологически. Я считаю, что вырастить полностью здорового ребенка невозможно. Психологические травмы будут. Неважно, разрешаете вы все ребенку или запрещаете, полностью доверяете и открываетесь или устанавливаете личные границы. Травмы будут в любом случае. Но гештальт-терапия дает возможность сократить их количество и глубину.
Почему нельзя жертвовать своей жизнью ради детей
"Дети важнее, чем я" – худшая идеология при воспитании. Пытаясь дать детям все, жертвуя собой, вы заставляете ребенка оставаться в долгу перед вами до конца жизни. Это работает на уровне подсознания. Даже если вы этого не хотите, ребенок все равно будет чувствовать долг перед вами. А искупить этот долг нереально. Потому что у него нет точной цены и границ. Вы жертвуете ради ребенка. Он будет обязан жертвовать ради вас. По-другому никак.
В моей практике был интересный случай. Ко мне пришел мужчина 25 лет. Он рос в семье, где было три ребенка. В какой-то момент отец ушел из семьи. Мать работала по 12 часов, чтобы прокормить детей. Старалась делать все, чтобы ни в чем им не отказывать. И у нее это получалось. При этом все свое свободное время она посвящала им.
Дети росли в хорошей уютной атмосфере. Были сыты, одеты и обуты. Учились и вели самый обычный образ жизни. Мама же жертвовала всем своим временем, силами и здоровьем, чтобы дать им все это.
Прошли годы. Дети выросли, выучились, устроились на хорошие рабочие места. Мама, никогда не скрывая, что жертвовала всем ради них (но и, конечно, не акцентируя на этом особое внимание), поставила любопытное условие. Она понимала, что дети будут чувствовать долг перед ней. И установила конкретную цену этого долга. 10% от своего дохода каждый ребенок должен был отдавать ей ежемесячно.
Все восприняли это, как должное. Женщина настолько четко передала мысль, что никто даже не подумал обидеться или возмутиться.
Можно ли брать "дань" с собственных детей?
Как вы относитесь к этой ситуации? Считаете ли решение женщины правильным? Я уверен, что это – намного лучше, чем жертвовать всем, а потом всю жизнь твердить: "Мне ничего от вас не надо, вы же мои дети".
Женщина дала им свободу. Они отдают 10% от своего дохода и понимают, что сполна отплачивают своей матери все, что она им дала. При этом в семье прекрасные отношения. Они встречаются каждые выходные и проводят вместе довольно много времени.
4 этапа развития ребенка
В зависимости от возраста, ребенок на каждом этапе будет ощущать счастье и радость от разных вещей. Вот 4 основных разделения:
- Этап 1. Ребенок чувствует счастье от слияния с матерью, ее внимания, тепла и любви.
- Этап 2. Ребенку необходима поддержка и помощь в его изучении мира. Его делают счастливым условно ответы родителей на все его "А почему?".
- Этап 3. Ребенок испытывает эмоциональные качели. Здесь ему необходимо понимание со стороны родителей.
- Этап 4. Ребенку нужно понимание и признание со стороны родителей. Он счастлив от того, что его мнение что-то значит.
Что чувствуют родители на этих этапах? Это непросто. Сначала непросто спать по три часа в сутки. Потом – отвечать на сотни вопросов ежедневно. Потом – понимать, принимать точку зрения и при этом поддерживать, даже если она отличается от вашей.
Но из этих крупиц и сложностей выстраивается само воспитание. И, что намного важнее, здесь закладываются принципы ваших отношений.
Счастье у каждого человека свое. Но, надеюсь, эти знания помогут именно вам сделать вашего ребенка чуть счастливее.
Многое зависит от взаимопонимания. Но здесь есть фактор конфликта поколений. Дети и родители – люди из разных миров. Поэтому понимать друг друга действительно сложно. Я выложил подробное видео на свой YouTube-канал на эту тему. Разобрал, когда же дети и родители начнут понимать друг друга. Откройте.
5 и 6 июня я провожу масштабное мероприятие для всех, кто хочет улучшить свои отношения с окружающим миром. 12 спикеров, 2000 участников, практические инструменты и кейсы. Большая часть билетов уже выкуплена. Вы можете почитать подробности и проверить наличие мест на официальном сайте.
Як виховати щасливих дітей
Засновник Академії практичної психології Ігор Погодін розповів про виховання дітей.
"Хочете виховати щасливих дітей? Не заважайте їм бути щасливими! Я вважаю, що цього достатньо. Але далеко не всім. Багато батьків не до кінця розуміють, що це означає. І далеко не всі можуть прийняти це. Я цілком розумію. Дитина – це велика відповідальність. Хочеться дати їй все найкраще. І втручання в життя свого чада – невід'ємна частина виховання", – зазначив психолог.
Дитяча психологія – окрема наука, що розвивається вже багато років. Багато в чому вона повторює основні принципи відносин в цілому. Але також є свої особливості, які необхідно враховувати.
І дорослим і дітям потрібні:
- особисті кордони;
- взаєморозуміння;
- відгук і зворотний зв'язок;
- особистий контакт;
- теплота і любов.
Але діти залежні від своїх батьків. І часто саме їхня поведінка дає сигнали про те, як необхідно поводитися дорослим. У більшості випадків не так важливо саме виховання, як контакт і підтримка в його процесі.
Моя практика показує, що батьки дуже бояться травмувати своїх дітей психологічно. Я вважаю, що виростити повністю здорову дитину неможливо. Психологічні травми будуть. Неважливо, дозволяєте ви все дитині або забороняєте, повністю довіряєте і відкриваєтеся або встановлюєте особисті кордони. Травми будуть в будь-якому випадку. Але гештальт-терапія дає можливість скоротити їх кількість і глибину.
Чому не можна жертвувати своїм життям заради дітей
"Діти важливіше, ніж я" – найгірша ідеологія при вихованні. Намагаючись дати дітям все, жертвуючи собою, ви змушуєте дитину залишатися в боргу перед вами до кінця життя. Це працює на рівні підсвідомості. Навіть якщо ви цього не хочете, дитина все одно буде відчувати борг перед вами. А повернути цей борг нереально. Тому що у нього немає точної ціни та кордонів. Ви жертвуєте заради дитини. Вона буде зобов'язана жертвувати заради вас. По-іншому ніяк.
У моїй практиці був цікавий випадок. До мене прийшов чоловік 25 років. Він ріс в сім'ї, де було троє дітей. У якийсь момент батько пішов з сім'ї. Мати працювала по 12 годин, щоб прогодувати дітей. Намагалася робити все, щоб ні в чому їм не відмовляти. І у неї це виходило. При цьому весь свій вільний час вона присвячувала їм.
Діти росли в хорошій затишній атмосфері. Були ситі, одягнені та взуті. Вчилися і вели звичайний спосіб життя. Тим часом мама жертвувала всім своїм часом, силами і здоров'ям, щоб дати їм усе це.
Пройшли роки. Діти виросли, вивчилися, влаштувалися на хороші робочі місця. Мама, ніколи не приховуючи, що жертвувала всім заради них (але й, звичайно, не акцентуючи на цьому особливу увагу), поставила цікаву умову. Вона розуміла, що діти будуть відчувати борг перед нею. І встановила конкретну ціну цього боргу. 10% від свого доходу кожна дитина повинна була віддавати їй щомісяця.
Всі сприйняли це, як належне. Жінка настільки чітко передала думку, що ніхто навіть не подумав образитися або обуритися.
Чи можна брати "данину" з власних дітей?
Як ви ставитеся до цієї ситуації? Чи вважаєте рішення жінки правильним? Я впевнений, що це – набагато краще, ніж жертвувати всім, а потім все життя твердити: "Мені нічого від вас не треба, ви ж мої діти".
Жінка дала їм свободу. Вони віддають 10% від свого доходу і розуміють, що сповна відплачують своїй матері за все, що вона їм дала. При цьому в родині чудові стосунки. Вони зустрічаються кожні вихідні і проводять разом досить багато часу.
4 етапи розвитку дитини
Залежно від віку, дитина на кожному етапі буде відчувати щастя і радість від різних речей. Ось 4 основні:
- Етап 1. Дитина відчуває щастя від злиття з матір'ю, її уваги, тепла і любові.
- Етап 2. Дитині необхідна підтримка і допомога в її вивченні світу. Її роблять щасливою умовно відповіді батьків на всі її "А чому?".
- Етап 3. Дитина відчуває емоційні гойдалки. Тут їй необхідне розуміння з боку батьків.
- Етап 4. Дитині потрібно взаєморозуміння і визнання з боку батьків. Вона щаслива від того, що її думка щось значить у сім’ї.
Що відчувають батьки на цих етапах? Це непросто. Спочатку непросто спати по три години на добу. Потім – відповідати на сотні запитань щодня. Потім – розуміти, приймати точку зору і при цьому підтримувати, навіть якщо вона відрізняється від вашої. Але з цих крупинок і складнощів вибудовується саме виховання. І, що значно важливіше, тут закладаються принципи ваших взаємин на все життя.
Щастя у кожної людини своє. Але, сподіваюся, ці знання допоможуть саме вам зробити вашу дитину трохи щасливішою.
Багато що залежить від взаєморозуміння. Але тут є чинник конфлікту поколінь. Діти і батьки – люди з різних світів. Тому розуміти один одного дійсно складно. Я виклав докладне відео на своєму YouTube-каналі на цю тему. Розібрав, коли ж діти і батьки почнуть розуміти один одного.
5 і 6 червня я проводжу масштабний захід для всіх, хто хоче поліпшити свої відносини з навколишнім світом. 12 спікерів, 2000 учасників, практичні інструменти та кейси. Велика частина квитків вже викуплена. Ви можете почитати подробиці і перевірити наявність місць на офіційному сайті.
Информация предоставлена в порядке ст. 10 Конституции Украины и ст. 6 Закона Украины "О национальных меньшинствах в Украине".
