ТОП-10 найбільш недооцінених психологічних трилерів 2000-х років

Психологічні трилери можуть залучити глядачів до шаленої подорожі історіями й персонажами. Тоді як жахи й трилери часто засновані на несподіваному переляку або адреналіні від хвилювання, психологічні трилери зазвичай витонченіші. Вони можуть справити враження на глядачів ще тривалий час після того, як припинилися титри, іноді навіть змушуючи засумніватись у тому, що саме публіка щойно бачила.

У 2000-ні роки з'явилося кілька незабутніх, але проігнорованих психологічних трилерів, зокрема – ранні роботи нині визнаних режисерів й акторів. Деякі в рік свого першого показу викликали неоднозначну реакцію, але заслуговують на додатковий перегляд. Тоді як інші полюбилися тим, хто їх побачив, але не заслужили такої самої репутації, як інші фільми цього жанру. Поза тим, ці недооцінені психологічні трилери нульових хвилюють і заслуговують на увагу завдяки моторошним персонажам, напруженій атмосфері й передусім дотепному сюжету.

Віллард/Willard (2003)

Читайте також: Юену Мак-Ґрегору виповнилося 53: ТОП-7 найкращих фільмів із ним

У "Вілларді" незграбний і самотній головний герой (Кріспін Ґловер) товаришує з групою щурів, які живуть у старому маєтку його покійного батька. Коли він розуміє, що щури зроблять усе, що він скаже їм, він використовує їх, щоб помститися оточенню, включаючи свого нестерпного боса.

Фільм був заснований на романі Стівена Ґілберта "Записні книжки Щуролюдини", а також на однойменній екранізації 1971 року.

"Віллард" – тривожний фільм про самотність і помсту, який покращив оригінал, зробивши щурів ще моторошнішими. Він може здатися повільним і надмірним, але багато в чому досягає успіху завдяки Ґловеру – його найбільшому активу. Актор чудовий у ролі Вілларда: від схвильованої реакції, коли він помилково подумав, що колега запрошує його на побачення, до погроз, коли він наказує своїм щурам напасти на боса.

Глюки/Bug (2006)

У "Глюках" жінка на ім'я Аґнес (Ешлі Джадд) розпочинає стосунки з харизматичним ветераном війни Пітером (Майкл Шеннон), який переконаний, що військові навмисно заразили його вірусом. Ці двоє ховаються в номері готелю в Оклахомі, й незабаром зараження стирає межу між реальністю й оманою.

Фільм заснований на однойменній п'єсі Трейсі Леттс і знятий Вільямом Фрідкіним, найбільш відомим як режисер класичного фільму "Той, що виганяє диявола".

Попри деякі негативні відгуки, "Глюки" є чудовим прикладом переконливого невеликого горору, що стосується теми параної й залежності. Його завершення особливо напружене.

Як і більшість найвидатніших творів цього жанру всіх часів, "Глюки" в міру розвитку стає все більш тривожним, а Аґнес і Пітер – все більш параноїдальними й невпевненими у своєму оточенні. Постійно недооцінена Джадд і дворазовий номінант на премію "Оскар" Шеннон вражають своїми ролями, особливо коли психічний стан їхніх персонажів погіршується.

Клітка/The Cell (2000)

Психолог Кетрін Дін (Дженніфер Лопес) експериментує в "Клітці" з новою формою терапії, що дозволяє їй випробувати те, що відбувається у підсвідомості людини. Агент ФБР (Вінс Вон) переконує дослідницю використовувати свої навички, щоб проникнути в розум серійного вбивці Карла Старґера (Вінсент Д'Онофріо), який перебуває в комі, і знайти його останню жертву, котра опинилася в пастці й цсе ще жива. Але коли вона проникає глибоко в його розум, Дін починає думати, що те, що вона відчуває, є реальним.

Після виходу "Клітка" не отримала схвалення критиків, хоч і мала касові збори. Її сюжет схожий на "Мовчання ягнят", але з науково-фантастичним нахилом і грою Д'Онофріо, від якої стигне кров, у ролі вбивці. Сцени, що відбуваються в уяві Старґера, візуально приголомшують і разюче оформлені, з яскравими кольорами, унікальними костюмами й декораціями.

Згодом рейтинг "Клітки" поліпшився, й чимало хто тепер уважає його одним із найкращих і найнезвичайніших науково-фантастичних психологічних трилерів нового тисячоліття.

Яма/The Hole (2001)

У "Ямі" четверо підлітків із британської школи-інтернату виявляють і досліджують підземну дірку, створену кілька десятирічь тому, можливо, як бомбосховище. Після того, як підлітки зникають на кілька тижнів, одна з них, Ліз Данн (Тора Берч), з'являється й розповідає своєму психіатру (Ембет Девідц), що її друг Мартін (Денієл Броклбанк) запечатав її та ще двох у ямі й залишив помирати. Тим часом Мартін звинувачує в інциденті Ліз. Фільм знятий за книгою "Після дірки".

"Яма" – розумний, добре зроблений фільм, у якому представлені дві геть різні лінії, що переміщаються між минулим і сьогоденням, а Ліз і Мартін представляють свої версії подій. Ліз обманює свого психіатра й публіку, але залишається незрозумілим, яка версія правильна. Вічно недооцінена Тора Берч особливо вражає в ролі хитрої й жорстокої Ліз, яка спочатку має вигляд жертви, а потім показує, наскільки вона насправді небезпечна.  

Порок/Frailty (2001)

Читайте також: ТОП-10 фільмів про творчих людей, які побили рейтинги бойовиків і трилерів

У "Пороці" вдівець Папа Мейкс уважає, що Бог закликав його вбивати людей, які виявилися демонами. Відомий як "Руки Бога", Мейкс зайшов так далеко, що залучив до своїх вбивств двох своїх синів. Через роки чоловік, який стверджує, що він – один із синів убивці, приходить до офісу ФБР і розповідає їм усе, що знає.

Режисер Білл Пекстон у своєму режисерському дебюті грає Мейкса.

"Порок" – чудовий похмурий трилер із певною двозначністю й несподіваними поворотами. Неясно, чи справді Бог призвав Мейкса, чи він просто так думав. Найгірше те, що існує ймовірність, що він збрехав про все це, щоб виправдати свої вбивства.

У фільмі розповідається про релігійний екстремізм і про те, як люди можуть нав'язувати свої переконання іншим, іноді з насильницькою метою. Гра Пакстона виділяється, ідеально балансуючи між образом люблячого батька й грізного вбивці. Це фільм у стилі Стівена Кінґа, що ідеально підходить для всіх, хто шукає збалансоване поєднання жаху й гострих відчуттів.

Перелом/Fracture (2007)

У "Переломі" успішний прокурор Віллі Бічум (Раян Ґослінґ) готується піти з роботи в успішній юридичній фірмі заради вищої зарплати, коли його бос (Девід Стратейрн) дає йому останню, доволі просту справу. Інженер-будівельник Тед Кроуфорд (Ентоні Гопкінс) зізнається, що застрелив свою дружину, яка мала роман з поліцейським детективом. Однак Тед представляє себе в суді й виявляється кимось більшим, аніж здається.

Гопкінс уже довів, що може бути жахливим у "Мовчанні ягнят", але в "Переломі" він демонструє ще одну гру, що лякає й зачаровує. Ґослінґ гарний як прокурор, котрого втілив симпатичним, але зухвалим. А допитливий, одержимий досконалістю Тед бачить його наскрізь. За двома персонажами й тим, як вони грають один із одним, приємно спостерігати. Це робить стрічку захопливим трилером із грою в кішки-мишки, яка показує все найкраще від двох чарівних акторів.

Безсоння/Insomnia (2002)

У фільмі Крістофера Нолана "Безсоння" розповідається про знаменитого детектива-ветерана поліції (Аль Пачіно) з Лос-Анджелеса, якого викликали до невеликого містечка на Алясці для розслідування вбивства дівчинки-підлітка. Головний підозрюваний (Робін Вільямс) починає грати з ним у кішки-мишки.

"Безсоння" – єдиний фільм Нолана, сценарій до якого він не писав (навіть у співавторстві). Про адаптацію на основі однойменного норвезького фільму подбала Гілларі Зейтц.

Хоча "Безсоння" не так відома й визнане, як інші роботи маестро, воно, як і раніше, залишається важливою частиною кар'єри Крістофера Нолана, оскільки це був його останній невеликий фільм перед тим, як він перейшов до блокбастерів.

"Безсоння" – відмінний, хоч і недосконалий психологічний трилер сам по собі, з грою, що запам'ятовується, покійного Робіна Вільямса в ролі невловимого й непостійного вбивці. Лавреат премії "Оскар" у стрічці поводиться доволі моторошно й тривожно, граючи з досвідченим детективом Пачіно.

Фото за годину/One Hour Photo (2002)

У фільмі "Фото за годину" самотній Сай Перріш (Робін Вільямс) працює техніком у лабораторії з фотопроявлення в торговому центрі, а родина Йоркинів входить до його постійних клієнтів, приносячи плівки, що зображують такі події, як дні народження. Але після того, як він виявляє фотографії, які доводять, що в батька – роман, уявлення Сая про Йоркинів як про ідеальну сім'ю руйнується, і його й так нездорова одержимість ними стає жорстокою.

Критики високо оцінили "Фото за годину" після виходу, хоча фільм не здобув такого визнання, як інші представники цього жанру, особливо в останні роки. Це фільм про самотність і всепоглинальний розпач, який може йти за ним. Вільямс нервує в ролі одержимого Сая, показавши, можливо, найкращу гру за всю свою останню кар'єру. Розуміння стривоженим персонажем сім'ї за допомогою знімків її членів робить "Фото за годину" досить моторошним ще до того, як Сай стає агресивним.

Машиніст/The Machinist (2004)

Фабричний робітник Тревор Резнік (Крістіан Бейл) вже понад рік бореться з безсонням, і воно настільке серйозне, що впливає на його вагу й продуктивність на роботі. Його стан погіршується, коли він ненавмисно стає причиною нещасного випадку, внаслідок якого його колега (Майкл Айронсайд) втрачає кінцівку, а Тревор починає сумніватися у своєму здоровому глузді, особливо коли помічає загадкову людину на ім'я Іван.

"Машиніст" отримав високу оцінку як глядачів, так і критиків, але не здобув заслуженої репутації фантастичного психологічного трилера. Це напружений, захопливий трилер, що досліджує теми параної й провини. Маючи зіркову центральну роль, "Машиніст" процвітає за рахунок дискомфорту, який він викликає. Гра Бейла в ролі Тревора вражає, і не тільки тому, що він дуже схуд, щоб зіграти цього персонажа. Актор глибоко проникає в психологію персонажа, піднімаючи фільм до найвищих ешелонів свого жанру.

Сеанс 9/Session 9 (2001)

Читайте також: ТОП-10 фільмів про боротьбу з тероризмом за останні 20 років

Група робітників чистить від азбесту притулок, який був покинутим упродовж 15 років, і його історія включала жорстоке ставлення до пацієнтів і можливу одержимість демонами. Ця сумнозвісна репутація в поєднанні з виснажливим графіком праці, особистим напруженням і дивними подіями впливає на роботу. А тут ще й сеанси гіпнотерапії колишнього пацієнта пронизують весь фільм.

"Сеанс 9" – захоплива культова класика з низки причин, включаючи чудовий розвиток персонажів й оригінальну розповідь, навіть якщо основна ідея доволі знайома. Цей фільм також є повільним процесом, який чудово знімає напругу, частково завдяки записаним сеансам терапії, що паралельні до подій фільму. Поряд із "Машиністом", "Сеанс 9" допоміг режисеру Бреду Андерсону зміцнити репутацію майстра жахів і трилерів. На відміну від інших психологічних трилерів того часу, "Сеанс 9" не переоцінювався й не був відкритий заново молодшою авдиторією, що твердо й несправедливо утримувало його на недооціненій території.

Раніше повідомлялося про найкращі фільми про Ісуса Христа в добірці до Великодня.