Ліні Костенко – 94: ТОП-5 книжок популярної письменниці в день народження
Ліна Костенко відзначає 94-річчя. Із цієї нагоди пропонуємо ознайомитися з особливо помітними виданнями в її біографії.
Сьогодні, 19 березня 2024 року, українській письменниці Ліні Костенко виповнюється 94 роки. За своє творче життя вона видала низку збірок і відома передусім поетичними творами. Пропонуємо здійснити коротку мандрівку її літературними стежками – книжками, виданими за 67 років.
Ліна Костенко – ТОП-5 книжок
Проміння землі (1957)
Читайте також: "Росіян терпіти не можу": Ліна Костенко дала перше за роки інтерв'ю
Чому 67 років? Бо саме 1957-го читачі стали свідками книжкового дебюту Ліни Костенко: у видавництві ЦК ЛКСМУ "Молодь" у Києві вийшли друком 6000 примірників її збірки "Проміння землі". 60-сторінкова радість коштувала тоді читачам 1 карбованець 30 копійок.
Ліна Василівна недолюблює свої книжки періоду СРСР, оскільки якість цих видань (у матеріальному розумінні) не найвища. Але в цій добірці гріх обділяти увагою "Проміння землі", позаяк саме з цієї невеличкої книжки почалося її гучне знайомство зі своїм читачем в Україні й далеко за її межами.
Ця книжка – це здебільшого відображення ліричних роздумів молодої поетки (у рік видання "Проміння" Костенко було 27 років). Тоді Ліна змальовувала природу, місто, кохання. Не обійшлося й без творів, які нині звуться пропагандистськими. Наприклад, вірш "Глядач", котрий закінчується словами "Так плакав і Саша Матросов, коли загинув Чапай".
Але подальше життя в Україні під владою комуністичного уряду й ставлення цього уряду до неї й колег цілковито відбило в Ліни бажання писати будь-які панегірики такого кшталту.
Поезії (1969)
Читайте також: Дружина Усика показалась у легкій сукні на морі й згадала Ліну Костенко
Коли було сказано "далеко за межами України", то йшлося саме про створені у видавництві "Смолоскип" імені Василя Симоненка 1969 року "Поезій" Ліни Костенко. Ця книжка, по суті – несанкціоноване видання. Адже з'явилося воно без згоди й контролю авторки в географічному трикутнику Балтимор – Париж – Торонто. Одначе "Поезії", безумовно, доводять: інтерес до Ліни Костенко у світі був. Навіть якщо головно – в представників української діаспори.
А ще ця книжка розпалила протистояння між дослідниками творчості Костенко із різних боків барикад. Річ у тім, що збірку скомпонували з віршів, які потрапили до виданих тоді в СРСР книжок поетки "Проміння землі", "Вітрила" й "Мандрівки серця". Водночас наповнення 357-сторінкового видання було ідеологічно рафінованим, адже видавець не додав до нього вірші, котрі були зручними для радянської влади. Ба більше: деякі римовані рядки узагалі змінили.
Попри все, "Поезії" хоч трохи пустили кисню у видавничий вакуум, який Ліна Костенко переживала в підрадянській Україні.
Маруся Чурай (1979)
Читайте також: Каменських показалась у вишиванці в яблуневому саду під вірш Костенко
16-річний період (із 1961 по 1977-й) відомий як період заборони Ліни Костенко. Комуністична влада заблокувала зв'язок авторки з авдиторією через її "незручні" погляди. 1977-го відбулося повернення поетки зі збіркою віршів "Над берегами вічної ріки". А потім влада розщедрилася ще дужче: за історичний роман у віршах "Маруся Чурай" (виданий 1979-го), а також збірку віршів "Неповторність" (1980) Ліні Костенко присвоїли Шевченківську премію. Це, як відомо, – одна з небагатьох державних нагород, від яких вона не відмовилася. От тільки премія наздогнала свою лавреатку з 8-річною затримкою (якщо лічити з року першого видання "Марусі Чурай").
Гіацинтове сонце (2010)
Читайте також: День народження Ліни Костенко: факти про неї, які ви могли не знати
"Гіацинтове сонце" Ліни Костенко стало поєднанням трьох мистецтв. Й авторка вельми ним пишається. Окрім поезій головної винуватиці видання, на сторінках збірки опинилися картини українського художника Івана Марчука. А ще в комплекті з книжкою був CD із піснями Ольги Богомолець на вірші Ліни Костенко.
Записки українського самашедшого (2010)
Читайте також: Суханов здивував підписників спільною світлиною з дочкою Ліни Костенко
2010-й рік в біографії Ліни Костенко важливий і тим, що читачам дістався її перший прозовий роман "Записки українського самашедшого". Письменниця, здавалося, вийшла до публіки зі свого самітницького кокона: вона їздила Україною й представляла книжку. Але радість шанувальників від очних побачень із літературною знаменитістю тривала недовго. Після переказу в ЗМІ розмови львівських письменників Віктора Неборака, Ігоря Котика та Юрія Кучерявого, котрі розкритикували роман, Ліна Костенко знову зачаїлася від світу у своїй київській квартирі.
Вищезгаданий перелік – це лише сонячний зайчик, відбитий люстром нашого сайту від потужного сонця творчості Ліни Костенко. Її літературній спадщині присвячена низка наукових і публіцистичних творів. А ще, безумовно, на увагу читачів заслуговують інші книжки поетки. Наприклад, "Триста поезій" (рік першого видання – 2012-й), "Берестечко" (перевидання 2010-го), "Річка Геракліта" (2011), "Скіфська одіссея" (2020) тощо. Бо кожна з них – це окрема й особлива ляда у світ творчості нашої сучасниці.
Раніше повідомлялося про те, що від прозового роману Ліни Костенко залишився в захваті Тарас Цимбалюк.
