KEKELIA: Головне – постійна комунікація та чесність

Читайте також: Конклав: зіркова прем'єра фільму в Києві

Співачка KEKELIA ексклюзивно поділилася з afisha.bigmir.net, як війна вплинула на творчість, розповіла про створення пісні «Морем», емоції та сенси, закладені у композицію, а також що саме намагається закладати своїм дітям у ці часи. 

Як війна вплинула на вашу творчість і бачення світу?

Спочатку війна дала відчуття, що потрібно жити сьогодні, навчитися цінувати цей момент життя. Однак з часом я дійшла висновку, що важливо також мати план на майбутнє – визначити цілі, завдання та кроки для їх досягнення. Це створює відчуття впевненості в завтрашньому дні, адже наявність чіткої стратегії забезпечує відчуття захищеності. Коли є план, ти дієш, рухаєшся вперед і розумієш, що твоє завтра вже під контролем.

Щодо бачення світу, війна навчила цінувати прості речі: щирі посмішки, моменти радості, любов до рідних і підтримку оточення. Я усвідомила, що щастя не залежить від зовнішніх обставин, воно всередині нас. 

Окрім того, війна загострила почуття спільності. Я відчула неймовірну силу єдності, яку випромінювали українці, і це надихнуло мене створювати щось, що підтримує цей дух, наближає нас до перемоги й допомагає зберігати віру. 

Чи берете ви участь у волонтерських та  благодійних ініціативах для підтримки військових чи постраждалих?

Я активно беру участь у волонтерській діяльності, зокрема у складі «Кварталу». Ми часто проводимо заходи на підтримку військових, закриваємо збори. Коли ми виступаємо перед військовими, бачимо, як вони живуть, і це дуже вражає. 

Один із найважливіших аспектів моєї волонтерської діяльності – це регулярні донати. У мене є автоматичні підписки на благодійні збори, щоб не забувати допомагати. Це можуть бути як великі суми, так і маленькі внески. Головне – робити це постійно та нагадувати людям, що їхній внесок, яким би незначним він не здавався, є важливою частиною спільної справи.

Окремо я підтримую дітей, зокрема онкохворих, адже вони потребують нашої допомоги не менше, ніж будь-хто інший. У мене є окрема підписка для допомоги цим дітям, і я вважаю це своїм обов’язком.    

Як знаходите сили та натхнення творити під час війни?

Мене надихають люди. Це військові, які щодня виборюють нашу свободу, волонтери, які невпинно допомагають, і звичайні громадяни, які, попри всі труднощі, продовжують жити, працювати, будувати, створювати. Мене вражають артисти, які, незважаючи на всі виклики, залишаються вірними своїй діяльності, навіть якщо це фінансово невигідно чи морально важко. Кожна історія про жагу до життя, про стійкість і силу духу – це для мене потужне джерело натхнення.
Такі моменти нагадують, що навіть у найскладніші часи важливо творити, діяти й підтримувати одне одного.

Які цінності ви намагаєтеся закладати своїм дітям у ці часи?

Для мене передусім важливо навчити своїх дітей підтримувати одне одного. У мене двоє синів, і, як у будь-якій сім’ї, у них трапляються непорозуміння, суперечки. Ми постійно працюємо над тим, щоб вони усвідомлювали, наскільки важливими є підтримка та взаєморозуміння. Любов один до одного, спроба зрозуміти, чому хтось діє так, а не інакше, – це основа, яку я хочу закласти в їхні цінності. 

На жаль, ми також стикаємося з проявами хейту всередині нашого суспільства. Це дуже прикро, тому що в такий складний час хочеться бачити більше єдності, а не конфліктів. Але я розумію, чому так відбувається. Люди втомлюються – фізично, емоційно, психологічно. Тому я вчу своїх дітей не засуджувати, а ставитися з прийняттям і повагою. Бо тільки через підтримку й взаємоповагу ми зможемо побудувати міцне суспільство, засноване на єдності й любові. 

Яке питання, що ви чули від ваших дітей, вибило вас з колії? 

Одне з питань, яке мене вибило з колії, прозвучало від мого старшого сина Вані, якому тоді було 4 роки. Це сталося в перші дні війни, коли ми були у великому магазині. Почалася тривога, і гучне оголошення про евакуацію викликало паніку серед людей. Ваня, побачивши це вперше, дуже злякався, почав плакати і запитав: «Мамочка, що нам робити?»

Я зібралася, обійняла його, заспокоїла і чітко пояснила, що відбувається і що нам потрібно робити. Ми пішли в укриття, і все минуло добре. Але він почав ставити складні питання, наприклад: «Чому летить на нас?» Ми пояснили, що є люди, які напали на нашу країну, але наші військові нас захищають. Було важко говорити про те, що є «хороші» і «погані» військові, адже не хочеться сіяти в дитину агресію, але важливо, щоб він розумів ситуацію.

Чи помічаєте ви, як війна вплинула на світосприйняття ваших дітей, і як ви допомагаєте їм зберігати дитинство?

Зберігати дитинство дітей ми намагаємося, наскільки це можливо, продовжуючи повноцінне життя, навіть у таких умовах. Адже ти не можеш поставити дитинство на паузу чи зупинити життя і просто чекати, поки все закінчиться. Ми вчимося жити навіть у цих обставинах, як би це не було складно.

Пам’ятаю період, коли не було світла, і ми бігали на 20-й поверх з водою, яку носили навіть не для пиття, а щоб просто змити в унітазі. Ваня, старший син, у цьому сенсі дуже загартувався – він тренувався бігати на 20-й поверх і назад, і я вважаю, що він великий молодець. Матвійчик, молодший син, цього періоду майже не пам’ятає, бо його ми просто носили на руках.

Я сподіваюся, що ми робимо все можливе, щоб їхнє дитинство залишалося радісним і щасливим, навіть зараз. Як війна вплине на їхнє світосприйняття, покаже час. Якщо буде потрібно, ми готові звернутися до спеціалістів, щоб допомогти їм подолати можливі наслідки.

Як виникла ідея створення цієї пісні? Які емоції ви хотіли передати слухачам?

Цю пісню написала моя колега, співачка та бек-вокалістка Джамали Аліна Косенко. Вона написала її і згодом поділилася нею зі мною. Аліна розповіла, що їй наснилося, ніби я співаю цю пісню, і що мій тембр голосу ідеально пасує до неї. Коли я вперше її почула, одразу закохалася в цю композицію, адже вона надзвичайно красива й душевна.

Пісня була написана про стосунки на відстані, що в наш час є дуже актуальною темою. Багато сімей сьогодні змушені жити далеко одне від одного, підтримуючи зв’язок через кілометри. І хоча є історії, коли відстань руйнує стосунки, я знаю чимало прикладів, де сильна любов здатна витримати будь-які випробування. Ця пісня саме про силу цього зв’язку, який не лише зберігає відносини, але й має цілющу енергію.

У композицію закладена ідея, що любов здатна захистити й підтримати, навіть якщо фізично ви далеко одне від одного. Це може стосуватися не лише пари, а й стосунків між мамою і дитиною, де материнська впевненість і любов здатні впливати на долю дитини. 

Що ви вважаєте головним у стосунках, коли закохані вимушені бути далеко одне від одного?

Я вважаю, що головним у стосунках на відстані є постійна комунікація. Важливо розмовляти хоча б один раз на день, ділитися своїм життям, розповідати, що з тобою сталося, які у тебе плани, що ти відчуваєш. Це допомагає залишатися в курсі життя одне одного, створює відчуття спільності, інакше люди можуть поступово віддалятися, втрачаючи «точки дотику».

Особливо важливо бути чесними в розмовах. Говорити прямо про свої почуття, не прикрашати й не приховувати того, що справді відчуваєш. Чесність є фундаментом довіри, а без довіри стосунки довго не триватимуть. Також важливим є аспект дружби у стосунках. Бути не лише закоханими, але й друзями, які підтримують і розуміють одне одного, – це справжня основа, яка допомагає витримувати будь-які випробування, зокрема й відстань.

Які особисті переживання чи історії надихнули вас на створення цієї пісні?

Цю пісню створила Аліна Косенко, і вона була натхненна її власними переживаннями. У той час вона мала стосунки на відстані, які, на жаль, закінчилися розривом. Вона ділилася своїм досвідом, розповідала, як саме ця відстань стала випробуванням для їхнього зв'язку.

Ми також обговорювали, наскільки важливо підтримувати спілкування, навіть якщо це здається незначним. Я говорила їй: «Навіть якщо ти просто випила каву чи подивилася фільм, розкажи про це своїй коханій людині. Це допомагає залишатися в курсі життя одне одного». Аліна зізналася, що вони припинили це робити, і саме це стало причиною, чому їхній зв'язок поступово обірвався. Коли вони нарешті зустрілися, виявилося, що вони вже стали дуже «чужими», обросли своїми окремими переживаннями й втратили спільні точки дотику.

Цей досвід Аліни і став основою для створення пісні, яка нагадує про важливість збереження зв'язку, навіть якщо ви далеко одне від одного.