TUMAZAR про дует з MONATIK, участь у ТВ-проєктах та TikTok

TUMAZAR має півмільйонну аудиторію у своєму блозі, яку щоразу дивує оригінальними уроками з вивчення англійської, незвичними образами та різножанровими треками. Ми поговорили з артистом та дізнались, як йому вдається поєднувати дві кар’єри – музиканта та інфлюенсера, чому для нього важлива впізнаваність та як відбувалась співпраця з артистом MONATIK. 

Як вам вдається поєднувати успішну музичну кар'єру з розвитком блогу? Чи є моменти, коли один напрямок переважає інший, і як ви підтримуєте баланс між ними?

Відповім відверто, блогер я поки що успішніший, ніж музикант. Але ключовий момент тут – поки що. Я докладаю однакову кількість зусиль як інфлюенсерській діяльності, так і створенню музики. Для мене це дві важливі сторони мене, два крила, які не конкурують, а живуть і працюють в синергії – сторона музиканта та сторона інфлюенсера. Жодне з крил я не хочу обрізати, тому що обидва допомагають мені літати та відчувати себе на самій вершині. Однією з переваг розвитку двох напрямків одночасно є можливість змінювати фокус між ними. Втомився від виступів – пішов знімати відео в ТікТок. Втомився знімати відео – пішов виступати та створювати нові пісні.

Ви пишете власні тексти для своїх пісень. Яким є процес створення композицій? Як народжується ідея пісні і чи є у вас певний підхід до її написання?

У мене завжди різний процес створення пісні, залежить від натхнення саме в той момент і від мого стану. Він може починатися з написання тексту пісні, який я потім накладаю на біт. Може починатися з мелодії, яку я придумую собі в голові й потім підбираю аранжування. Зараз найбільш зручний варіант для мене – це використання моїх вже готових напрацювань по музиці, на які я потім кладу мелодії й текст. 

Для мене, все ж таки, мелодія – найважливіша частина в музиці, а текст вже можна підібрати під неї.

Чи були у вас моменти, коли ви вирішували звернутися до інших авторів пісень та чому?

Скажу чесно, я б, можливо, і хотів купити декілька пісень – це дуже спростить життя. Але, на жаль, для мене воно так не працює. Я прослухав купу прекрасних треків, тисячі пісень, які написані іншими авторами для когось іншого, але особисто мені всюди хотілося внести свої корективи. Я завжди маю бачення, як має виглядати кінцевий результат, і це має бути так, як подобається мені, без якихось компромісів. Можливо, поки що я просто не зустрів такого автора, чий матеріал підійшов би мені на 100 %.

Ви продовжуєте працювати як репетитор англійської мови. Як така зайнятість впливає на ваш творчий процес?

Так, я працюю репетитором англійської мови. У мене є індивідуальні заняття, є курси. Окрім цього, я ще й сам навчаюсь зі своїм репетитором для того, щоб постійно підвищувати свою кваліфікацію і не застопоритися. 

Я розумію, що англійська мова – це мій важливий інструмент, яким я завжди можу заробити гроші, я не можу його втратити. Це як ходити в зал з самого дитинства і до 95 років для того, щоб залишатися бадьорим і струнким. Тут те саме – для того щоб залишатися кмітливим, швидким, розумним і не деградувати, я маю продовжувати вивчати англійську. Сукупність цих процесів дуже позитивно впливає на мою творчість, адже я відволікаюся під час навчання. А сама творчість для мене – це момент спалаху, який може тривати 40 хвилин. За цей час можна встигнути написати трек, а весь інший період підтримувати свій організм і ресурси для того, щоб ці спалахи можна було видавати. 

Яким чином ваша аудиторія блогу відрізняється від музичної аудиторії? Чи помітили ви, як ці два напрями зблизилися, і якщо так, то як саме?

Я думаю, що конкретно англійською мовою більше зацікавлена старша аудиторія. Наприклад, у мене досить активний Facebook, де підписники, в основному, дорослі. Аудиторія моєї музики – ті, хто ціленаправлено відслідковують нові треки, скачують, слухають – це переважно жінки та підлітки. Хоча, коли я ділюся своїми новими піснями на Facebook, то старша аудиторія іноді реагує навіть активніше, ніж молодша в TikTok чи Instagram. Особливої кореляції між аудиторією немає, хтось відчуває мене як артиста, а хтось  – як репетитора.

Як я вже згадував, англійська мова – це ще один інструмент, за допомогою якого я можу завжди заробити гроші. Для того щоб займатися музикою, треба дуже багато грошей. Шоу-бізнес – це реально дорого. Зараз англійська мова допомагає мені фінансово. Я починав її вчити саме на піснях, для мене це завжди був суцільний процес, яким я насолоджувався. Спочатку я виписував слова, разом з цим співав, позначав у голові якийсь мелізм чи мелодійний хук. У мене музика завжди була повʼязана з англійською мовою, мені це дуже подобається.

Телебачення залишається важливою частиною впізнаваності багатьох артистів. Останнім часом ви почали часто зʼявлятися, брати участь у відомих українських шоу. Як це впливає на розвиток у шоу-бізнесі? 

Я лише зараз почав розуміти, наскільки медійні прояви артиста важливі для того, щоб його почали сприймати повноцінно, а не як частину однієї соціальної мережі. Якщо в один момент зникає ТікТок, а я ніяк не працюю над своєю медійністю і впізнаваністю, то по суті я просто втрачаю себе як інфлюенсера і артиста.

Для того щоб не стати заручником однієї платформи та формату, я завжди пробую щось нове – участь у нових YouTube-проєктах, офлайн-проєктах і телевізійних шоу – як, наприклад, шоу «Неймовірні дуети», де я заспівав у дуеті з MONATIK. Я знаю, що мало хто з артистів погодився б піти на талант-шоу, коли вже має свою аудиторію, але це дуже крутий досвід. Я багато чому навчився завдяки участі у цьому проєкті та перестав боятися камер, сцени і великої кількості людей. Коли ти популярний у своїй кімнаті перед камерою телефона – це не те саме, що й на великій сцені чи в прямому ефірі на телебаченні.

Розкажіть чи було вам комфортно працювати з Дмитром, можливо були складнощі у роботі разом,  чи навпаки – адже він один із найсильніших артистів? 

Насправді я прийшов на проєкт із чітким баченням себе – яким я хочу себе позиціонувати та демонструвати. На початку ми взагалі не знали, як мій образ буде поєднуватися з образом Діми. Я маю змішаний стиль – це гіперпоп, рок, багато всього, а у Монатіка він більш світлий. У стилі Діми читаються глибокі, позитивні сенси та багато віри, тому нам треба було знайти щось, що було б гармонійним для нас обох.

Якщо чесно, я був приємно здивований тому, наскільки для Діми була важливою моя думка. Він реально слухав мої слова, враховував мої побажання і вносив певні правки по тексту чи просто привносив свої ідеї з музикою. Ми відкривали та розглядали всі музичні доріжки та обговорювали їх – чому це можна використовувати, чому не можна, чому це залишаємо, а чого це чи інше прибираємо. Я відчував, що моя творчість має значення. Діма, як вже сталий артист, ставився до мене з розумінням як до творчої особистості, яка має свій посил і хоче його зберегти, – це для мене найцінніше. Я дійсно відчув свою цінність як артиста разом з Дімою. Таких наставників у нас дуже мало.

Розкажіть про пісню «Мила, не плач». Що вона означає для вас і який головний меседж ви хочете донести до слухача після її прослуховування?

Пісня «Мила, не плач» написана про всіх українців, які через трагічні обставини в Україні не можуть повернутися додому. Ми з MONATIK заспівали про дівчину, яка уособлює тисячі тих, хто з болем у серці збирає по шматках спогади про своє минуле, намагаючись віднайти себе в новій реальності. Для мене ця пісня має особливе значення, адже я написав її про свою сестру, вимушену через війну жити за кордоном.

Якими є ваші основні цілі на найближчі кілька років? Чи є у вас певні мрії або проєкти, які ви хотіли б реалізувати?

Зараз я хочу ще більше спрямувати свої ресурси на розвиток музичної кар'єри, створення якісного матеріалу. Хочу влаштувати свій перший сольний концерт, але зробити це смачно, у своєму стилі.