Влад Никитюк: сімейне життя, «Рубан» та «Подвійні ставки»

Читайте також: Як зберегти психологічне здоров'я під час війни: поради психолога

З початку повномасштабного вторгнення відомий актор Влад Никитюк активно займається волонтерством. Спочатку збирав гуманітарну допомогу і відправляв постраждалим. Зараз має власний волонтерський проєкт «Українська галерея перемоги», організований разом з однодумцями з Америки, Канади і Європи. Пишається тим, що разом з волонтерами перерахував ЗСУ понад $600 тис.

Нещодавно Никитюк повернувся до зйомок. А на телеканалі ICTV2 стартують дві прем’єри за участі актора: детективний серіал «Рубан» про кримінального психолога – з 16 квітня, та з 24 квітня екшен «Подвійні ставки» про героя АТО, що розбирається з поганими хлопцями. Ексклюзивно для «Афіші» актор розповів про своїх нових героїв і проєкти, а також про особисте життя. Нещодавно Влад одружився і дещо розповів про свою дружину – акторку Анну Гуляєву та сімейне життя…

Ваш герой Антон Береза з детективу «Рубан» – колишній поліцейський, що потрапляє в команду до психолога Рубана. Антон такий гарячий хлопець, важко вам було з ним?

Нормально! Так, він емоційний, але ж він – жива людина. Мені подобається, що цей проєкт адаптований під нашу реальність: в «Рубані» є воєнна тема, хоч і не головна, але доволі виразна. Раніше мені здавалося, що зараз усі фільми і серіали мають відображати війну, бо це наше сьогодення. Але зараз вважаю, має бути різноплановість: комедія, детектив, драма – і необов’язково про війну.

Антон працює в центрі психологічної допомоги, хоча й зайнятий розслідуваннями. А вам доводилось звертатися до психотерапевтів?

Я на крок до цього (сміється). Розумію, якщо сам не зможу впоратися, то звернуся по допомогу до фахівців. Але зараз це цілком нормальна тема, нема чого соромитися, я вважаю. В нас зараз йде війна, страшні події, на твоїх очах помирають люди – з усім цим важко впоратись.

Це правда. Ваш другий персонаж з «Подвійних ставок» – герой АТО, що б’ється з поганими хлопцями.

Мені подобається і герой, і сама історія. У мого персонажа – чітка мотивація діяти. Йому доводиться захищатися і розбиратися з тим, кому можна довіряти, а кому – ні. У певний момент він розуміє, що його життя наче перетворюється на детектив, де на кожному кроці – загадки з невідомим фіналом. І багато з його оточення – зовсім не ті, кого з себе удають.

Ви в цьому проєкті знімалися зі своєю дружиною Анею Гуляєвою.

Так, але тоді Аня була моєю дівчиною, одружилися ми нещодавно. 

Що вам подобається у вашій дружині найбільше? 

Знаєте, у нас зараз той рівень стосунків, коли я люблю в ній все. Так, бачу деякі недоліки, якщо можна так сказати, але й це люблю і приймаю. Мабуть, такий період. Можливо, прийде час, коли скажу: знаєш, мені це не подобається! А потім ми будемо розбиратися: чого так сказав, чому не раніше, а що сталося? (Сміється.) А взагалі, мені дуже подобається щирість, яка Ані притаманна, я цього в неї вчуся. Хоча так, іноді це буває трохи занудно, але у нас демократична родина, кожний має свою думку і висловлює її.

Якщо Ані щось не подобається у вас, то…

Вона обов’язково про це скаже, а я подумаю, наскільки мені треба над цим попрацювати.

Питання про те, хто головний у вашій родині, доречне?

Так, але скажу по секрету, що головний – я (сміється). Якось ми проходили напівжартівливий тест десь у соцмережах, і серед питань було про те, хто головний у сім’ї. Аня вказала на мене. Та й я так вважаю. Проте не факт, що я буду займати це місце весь час. Можливо, лише декілька років – знаєте, як президентський термін.

Як ви рішення приймаєте?

Обов’язково разом. Обговорюємо проблему, зважуємо плюси і мінуси, а потім приймаємо рішення.

Роботу хатню розділяєте?

Звісно, я можу посуд вимити, прибрати, займаюся пральнею. Але точно не маю відношення до куховарення, бо не вмію, а ось Аня готує чудово. Мені здається в молодих адекватних сім’ях це нормально. Напевно, коли з’являться діти, щось зміниться…

Про що ви мрієте? От закриваєте очі – і що бачите?

Знаєте, я зараз сиджу на кухні, з вікна на мене світить сонце, закриваю очі – і бачу море. Ой, ні – це океан! Ніколи не бачив океану, дійсно хочу побувати там, відчути. Це не першочергове – бо мрію я про те, що й усі українці. Взагалі, мрія дає поштовх, мотивацію, віру, тим паче що я за своєю природою мрійник.