Дар’я Пльондер: про серіал «Одна родина. Весілля», кохання та сім'ю
Актриса Дар'я Пльондер дала відверте інтерв'ю сайту Afisha.bigmir.net.
Читайте також: «Потрапили в котел»: актор «Опера за викликом» Артем Мартинішин про початок повномасштабної війни
Пльондер зіграла енергійну, принципову дівчину Вероніку, яка закохується у сина головного конкурента її батька на виборах. Чи зможуть ворогуючі родини поладнати заради дітей і майбутнього, глядачі дізнаються вже 27 жовтня на каналі 2+2.
Напередодні прем’єри Дар’я Пльондер вперше розповіла про зйомки у новому серіалі, непростий період у відносинах з батьками та особисті зміни, які принесла повномасштабна війна.
Дашо, як проходив кастинг у серіал?
Коли я прочитала синопсис, то відразу відчула, що це моя роль. Бо в героїні побачила себе, і те, що відбувається у фіналі четвертої серії, дуже схоже на ситуацію у моїй родині. Я записала самопроби, після чого мене запросили на кастинг. Пам’ятаю, що на роль мого коханого Тараса пробувалися декілька акторів, але саме з Женею Ламахом було найкомфортніше. Думаю, це побачили продюсери і режисер, бо нас відразу затвердили.
Це моя перша головна роль, тому серіал, дійсно, особливий для мене. Заради нього навіть довелося трохи посунути дати зйомок іншого, закордонного проєкту та скасувати вистави у театрі. Дякую колегам, що пішли мені на зустріч.
Кого ви граєте?
Моя Вероніка досить сучасна, прямолінійна і енергійна дівчина, як її мати. Можливо, через цю схожість і силу характерів деколи вони не чують одна одну.
Ви сказали, що сюжетна лінія перетинається з вашою особистою історією.
Так. У серіалі є сцена, де у перший день російського вторгнення мій екранний батько, якого зіграв Олег Шушпанніков, розмовляє з родичами з Бєлгорода… Цей момент у стрічці найдраматичніший і дуже зрозумілий мені. Бо схожа ситуація відбулася у моїй родині. Ще після 2014 року мій хрещений, який давно мешкає у Москві, перестав приїжджати до України. Отримавши запрошення на моє весілля, сказав, що «боїться бандерівців, які можуть потрощити йому машину»… Через це наш зв’язок перервався. 24-го лютого він дзвонив зі словами: «Хто у вас стріляє? Ми вас сєйчас спасьом». Звісно, що ми просто заблокували його і на цьому наше спілкування остаточно закінчилося.
Про що для вас серіал «Одна родина. Весілля»?
Насамперед про українців, про кохання, відносини з батьками, про примирення і свободу.
А ваші батьки завжди приймали ваш вибір?
У мене дуже гарні відносини з батьками. Але так було не завжди. З 15-16 років я влаштовувала їм «вирвані роки». Це було пов’язано з не дуже вдалим першим коханням. Я завдала багато болю батькам і зараз про це шкодую. Але з іншого боку, це мій досвід.
Як зрештою вдалося налагодити відносини?
Мені здається, що це наша спільна заслуга. Найперше мами, бо вона дуже ніжна, дипломатична, тонка натура, яка все ж таки намагалася знайти до мене підхід. Це був дуже складний період. Багато хто фантазує перше кохання «метеликами у животі», але якщо твій вибір не подобається батькам, то це стрес як для них, так і для тебе. Інколи дорослі реагують надто емоційно і їх можна зрозуміти, водночас ця реакція ображає дитину. Впоратися із ситуацією нам допомогли розмови. Ми сідали за стіл і просто говорили: плакали, сміялися, можливо, десь ненавмисно ображали, проте намагалися почути один одного. Свідомо за свою поведінку я вибачилася після двадцяти років. Розмова – це завжди вирішення проблеми.
Яка ваша найулюбленіша сцена в стрічці?
Запам’яталася сцена самого весілля – було дуже гучно, весело, саме так, як має бути на справжньому святі. Дуже драматичний епізод, коли розпочинається російське вторгнення – деякі герої розкриваються геть з іншого боку, неочікувано. Але найбільше я люблю сцену, яку грала ще на самопробах, де Вероніка розповідає мамі секрет.
Нещодавно ви відсвяткували другу річницю шлюбу з актором Артемом Пльондером. Під час зйомок весілля згадували, як це було у вас?
Не скажу, що наше з Артемом весілля було подібне на серіальне святкування, але деякі моменти були схожі. Я з Дніпропетровської області, мій чоловік – з Києва. Весільні традиції у цих регіонах трошки відрізняються, тому довелося домовлятися. (усміхається) Ми з Артемом хотіли сучасне весілля, але більшості весільних обрядів дотримувалися – ставали на рушник, ламали коровай, бо для батьків це було важливо. Єдине – вони хотіли подарувати нам ікони, а я відмовилася. І знаєте, коли розпочалася повномасштабна війна, пожалкувала про це. Зараз бувають моменти, коли хочеться підійти до ікони.
Коли востаннє було таке бажання?
Під час обстрілів, вночі… Я щоразу домовляюся з собою, що не буду боятись, але інколи буває дуже гучно і страшно.
Які ці 19 місяців великої війни змінили вас і ваші відносини з близькими?
Багато людей просто відійшли. Зараз коло мого спілкування – це ті люди, на яких я можу покластися, а вони – на мене. Ми зрозуміли, що життя треба жити зараз і не витрачати його на негатив… Ми з чоловіком дуже хочемо міцну родину, як у наших батьків. Напевно, ми стали більш емпатичні до інших людей, а це, я вважаю, дуже важливо в наш час.
Що надихає сьогодні? Що допомагає відволіктися від новин?
Мене завжди надихали люди, і зараз це не змінилося. Колеги в театрі, друзі, родина. Я обожнюю їздити до батьків додому, щоразу це як сеанс терапії – для мене в цьому і є натхнення! Також гарні книги, серіали чи прогулянка рідним Києвом. А в новинах я щодня.
