Артемій Єгоров: Хочеться напитися, щоб не бачити цю реальність

Читайте також: Наталія Могилевська: Ми всі - герої!

Кіно та серіали знову починають транслювати на телебаченні. Нещодавно повернув глядачам популярні програми, кіно та серіали ICTV – їх можна дивитися в ефірі нового каналу ICTV2.

Український актор Артемій Єгоров вважає, що таке пожвавлення розважального контенту додає українцям сил переживати війну.

32-річний актор зізнався – війна неабияк спустошила його. Що допомогло відновитися, як переживає буреломні події і де черпає сили для натхнення – Артемій розповів у відвертому інтервʼю Afisha.bigmir.net. А ще поділився, чому він повністю відмовився від алкоголю і вже понад 5 років не вживає спиртне.   

Якщо будемо помирати, то тільки разом.

Артемію, доречно у війну показувати розважальний контент? 

З колегами-акторами їздив у Бородянку з гуманітарною допомогою. Заодно ми показували тамтешнім жителям короткометражний фільм, комедію. Знаєте, опісля люди підходили до нас зі сльозами на очах і дякували, що ми «привезли» їм позитивні емоції. Війна, особисті переживання, постійні перегляди новин, які тільки ще більше розхитують, – за таких обставин кожному треба острівець радості і відради. І культура – саме про те. 

Ти неодноразово в інтервʼю говорив, що твоя найсильніша підтримка – це дружина. Війна відобразилась на ваших стосунках?

Ми разом попри все. Альона одразу навідріз відмовилась кудись виїжджати. Ми вирішили: якщо будемо помирати, то тільки разом. У перші два дні війни, коли взагалі не було розуміння, що куди прилетить, усі ховалися в бомбосховищах, ми просто лежали на ліжку в обіймах. Тому нас війна ще більше зблизила. 

24 лютого з дружиною були в Києві? 

Так, був у столиці. Напередодні, 23 лютого, у мене була масштабна фотосесія для фільму «Сусідка», де ми з Ксенією Мішиною зіграли головні ролі. Фільм мав вийти з 3 березня у кінотеатрах України, і я дуже чекав на премʼєру. Памʼятаю, ми з Ксенією жартували, сміялися – не сприймали всерйоз новини про війну. Тоді ніхто не сприймав це серйозно. І коли я прокинувся від вибуху, був приголомшений. Досі не можу повірити, що це з нами сталося. Що вже казати про перші хвилини. 

Рятували чайні церемонії

Памʼятаєте свої перші емоції?

Ми живемо на 12-му поверсі, там добре чути було гул літака. Через кілька секунд пролунав вибух. Я одразу підійшов до вікна – танків немає, все добре. А потім зайшов в інтернет, а там по всіх новинних пабліках: «путін п*** напав на Україну». Мене накрило жахливе відчуття – повне спустошення. У перші дні був такий стрес, що не міг ворушитися. Думав, якщо дійду від ліжка до іншої кімнати – помру. У Альони навпаки. Вона постійно ходила по квартирі, збирала речі. До того ж, коли почалась війна, у мене почала помирати теща, і ми зірвалися до Одеси.  

Як вдалось оговтатися після апатії?

Змусив себе. Потрібно було щось робити. Допомагали розмови з дружиною, підтримка друзів. Щоб відволікатися самому і бути корисним для інших, в Одесі носив пісок для оборонних споруджень. Там збиралися допомагати всі: і оперні співаки, і актори, і митці. Така атмосфера у нас була! Щоб остудитися, йшов на море купатися. Ну і, звичайно, рятували чайні церемонії. Я здавна практикую це східне мистецтво – і заспокоює, і оздоровлює. А ще допомагає побути наодинці. Нещодавно я прокинувся о 5 ранку, попив чаю, розклав думки в голові – і так розвантажився. 

Ранні підйоми для тебе звичні? 

Ні, дуже рано не прокидаюся зазвичай. Та буває не спиться.

Часто безсоння?

Останнім часом так. Багато думок усіляких – і хороших, і поганих. Потрібно все розкласти по полицях у голові, хоча не завжди вдається. Зараз все частіше задумуюся – настільки сильне внутрішнє навантаження, що хочеться напитися. Знаєте, нажертися в хлам – і забутися, щоб не бачити цю реальність. Але я розумію, що це не вихід – все одно доведеться сюди повертатися. Тому вирішив, що все-таки не буду переходити на темний бік. 

Бути сильним і тілом, і духом

Навіть складні воєнні умови для тебе не привід випити на свято чи з друзями? 

Абсолютно. У січні буде 5 років, як я взагалі не вживаю алкоголь. Пробував востаннє на шапці одного проєкту – і тоді так перебрав, що зникло бажання до алкоголю. Я тоді просто в хлам напився і ледь не вбив людину. 

Якось я прокинувся зранку і натрапив на інформацію, що 80 відсотків людей потрапляють за ґрати за вчинки, скоєні у стані алкогольного сп’яніння. І вирішив, що не хочу бути одним із них. 

Після цього інциденту перестав пити?

Звичайно, це вплинуло. А ще й тому, що я ідейний спортсмен. Вважаю, потрібно бути сильним і тілом, і духом. Бути жорстким, і щоб тіло було міцним. Мені не подобається відчуття, коли ти просинаєшся, а в тебе ватне тіло. Подобається 1 січня після Нового року прокинутися о 7 ранку і піти на море в Одесі чи на Дніпро в Києві покупатися. У тебе твереза голова, сильне тіло – ось цей стан мене заряджає.