П'яте вересня: чому варто подивитися фільм

«П’яте вересня» розповідає про вирішальний момент, який назавжди змінив підхід до висвітлення подій у ЗМІ та продовжує впливати на сучасний формат прямих трансляцій. Події фільму розгортаються під час літніх Олімпійських ігор у Мюнхені 1972 року. Історія зосереджується на американській спортивній команді, яка була змушена швидко перейти від спортивних репортажів до прямого висвітлення драматичних подій із захопленням ізраїльських спортсменів у заручники.

Джефф, молодий і амбітний продюсер, прагне зарекомендувати себе перед своїм босом, легендарним керівником телебачення Руном Арледжем. Разом із німецькою перекладачкою та своїм наставником Джефф неочікувано бере на себе відповідальність за організацію прямих трансляцій. У міру того, як події набирають обертів, поширюються суперечливі чутки, а життя заручників залишається під загрозою, Джефф змушений ухвалювати складні рішення, зіштовхуючись із викликами власної моральної відповідальності.

Спеціально до прем’єри ділимося ексклюзивними подробицями зі знімального майданчика. 

Підбір акторського складу

16 січня 2023 року, за кілька тижнів до початку зйомок, кінематографісти отримали звістку про те, що їхня європейська кастинг-директорка, Сімона Бер, померла від раку у віці всього 57 років.

«Це було жахливо, – згадує продюсер Томас Вобке, розповідаючи про свій шок від цієї втрати. – Але Сімона сама заздалегідь подбала про своїх наступників. Александра Монтаг та лондонська кастинг-директорка Люсінда Сайсон взяли на себе її обов’язки й продовжили її роботу разом з нашою американською кастинг-директоркою Ненсі Фой. Це було дуже сумно, але водночас дивовижно було відчути, яким феноменом Сімона була на міжнародній сцені. Ми чули одну й ту ж відповідь усюди: «Не має значення що. Ми зробимо це заради Сімони. Ми мусимо це зробити».

Нова кастинг-команда швидко взялася до роботи, щоб зібрати винятковий акторський склад.

З самого початку творці прагнули підібрати акторів, які могли б передати відчуття міжнародної співпраці – людей з усього світу, що з’їхалися до Мюнхена на Олімпійські ігри.

«Джеффрі Мейсон розповідав нам про унікальну динаміку і солідарність серед команди ABC, – зазначає Фельбаум. – Це відчуття мало бути відображене у підборі акторів».

Пітер Сарсґаард у ролі Руна Арліджа 

Номінант премії «Еммі» Пітер Сарсґаард виконав роль президента ABC Sports Руна Арліджа, Джон Магаро зіграв координуючого продюсера Джеффрі Мейсона, Бен Чаплін втілив виконавчого директора ABC Sports Марвіна Бейдера, а Леоні Бенеш зіграла німецьку перекладачку Маріанн Ґебхард.

З самого початку Фельбаум працював у тісній співпраці з акторами, щоб вони змогли якнайкраще відтворити події 5 вересня 1972 року.

«Я літав до Нью-Йорка, щоб відвідати різні спортивні контрольні кімнати. Ми вивчали специфічні рухи, жести, а також динаміку й атмосферу спортивних трансляцій, – розповідає режисер. – І нам вдалося перенести все це на знімальний майданчик. Відвідавши ці контрольні кімнати, ми хотіли переконатися, що вся техніка на знімальному майданчику буде максимально автентичною та зручною у використанні для акторів».

Автентичність завжди була у центрі уваги творчої команди протягом усього проєкту, хоча деякі драматургічні зміни були необхідні для того, щоб стиснути події дня у формат повнометражного фільму. Деякі персонажі стали збірними образами кількох реальних людей, які були присутні в той день. Наприклад, Джеффрі Мейсон також виконує роль режисера телетрансляції, а Маріанн Ґебхард – це образ, що поєднує кількох осіб, які працювали в контрольній кімнаті в Мюнхені.

Визнаний актор Пітер Сарсґаард втілив піонера телевізійної журналістики Руна Арліджа. Номінований на премію «Еммі» за свою роль у серіалі «Ломка», Сарсґаард також нещодавно отримав нагороду «За найкращу чоловічу роль» на Венеціанському кінофестивалі за фільм «Пам’ять любові» і зіграв у серіалі «Презумпція невинуватості».

Актор зазначає, що його зацікавили актуальні питання, які піднімає «П'яте вересня», а також унікальний спосіб, у який режисери розповіли цю історію, зокрема використовуючи реальні архівні кадри тієї події.

«Я подумав, що це дуже цікаво, – згадує він. – Фільм також ставить питання про сучасний стан журналістики, про те, як ми сприймаємо події, хто має право розповідати історію і як формується ілюзія об’єктивності. Існує думка, що пряма трансляція – це чиста правда. Але тепер у нас є безліч камер, які знімають події з різних кутів, і чомусь ми вважаємо, що вони показують повну картину. Але, звісно, це не так, адже точка зору – це все. Ми отримуємо мільйон різних поглядів на одну подію, і немає нікого, хто б розповів історію хоча б намагаючись бути неупередженим».

Готуючись до ролі Арліджа, Сарсґаард вивчав різні матеріали про нього, але найбільше його зацікавили саме людські риси персонажа – зокрема той факт, що Арлідж був сімейною людиною.

Сарсґаард також багато розмовляв зі своїм другом, який працює у подібному середовищі та висвітлював НХЛ і Олімпійські ігри.

«Було цікаво дізнатися, як працює система, як функціонує весь цей організм, – каже актор. – І мій друг розповів мені про те, як Рун Арлідж змінив усе, у чому полягала його революційність і чому він став піонером. І багато з цього стосувалося саме способу розповіді історій. Рун вважав, що історія має бути цікавою для глядача. І це працює у спорті, але коли мова заходить про журналістику, все стає ще набагато складнішим».

Джон Магаро та його підготовка до ролі

Джон Магаро, який знявся у багатьох визнаних незалежних фільмах, нещодавно виконав головну роль у дебютній режисерській роботі Селін Сонг «Минулі життя», номінованій на «Оскар», і отримав високу оцінку за свою гру.

«Я звернув увагу на Джона Магаро після фільму «Перша корова» Келлі Райхардт і його ролі в «Грі на пониження», – розповідає Фельбаум. – Його мінімалістична і абсолютно правдива гра була саме тим, що я шукав для ролі Джеффрі Мейсона».

Прочитавши сценарій «П'ятого вересня», Магаро одразу захопився історією.

«Це була суцільна дія, жодного нудного моменту, і при цьому всі персонажі були об’ємними, живими, – ділиться актор. – Я майже відчував запах тютюнового диму в контрольній кімнаті. Це було дуже тактильно і здавалося автентичним. Мені це нагадало улюблені фільми, такі як «Вся президентська рать» і «Добраніч і нехай щастить». І, звісно, мене зацікавив сам персонаж Джеффрі – через те, що йому доводиться пройти, через вибір між зрадою свого наставника заради рейтингів чи підтримкою легенди Руна Арліджа. Всі ці нюанси та складові змусили мене вже наступного ранку зателефонувати режисеру й сказати: «Я мушу бути частиною цього проєкту».

Джеффрі Мейсон, який нині мешкає у Флориді, дуже хотів поспілкуватися з Магаро після того, як його затвердили на роль.

«Спочатку, думаю, Джеффрі був стривожений тим, що такий травматичний момент його життя зображуватимуть у кіно, – розповідає Магаро. – Він хотів бути впевненим, що історія опиниться в правильних руках і буде подана з належною делікатністю. Я намагався його заспокоїти, пояснивши, що маю намір розповісти цю історію якомога автентичніше й з максимальною повагою. Ми багато говорили про те, що він пережив того дня, як діяв і як все відбувалося. Під час зйомок ми постійно підтримували зв’язок – він переглядав відзнятий матеріал і дуже підтримував мене, коли бачив, як усе оживає на екрані».

Магаро також опанував специфічну термінологію та процеси, пов’язані з «веденням ефіру» – від координації знімальної групи до управління камерами, графікою, музикою та переходами.

Мейсон став незамінним консультантом для знімальної групи й допоміг організувати доступ до різних телевізійних контрольних кімнат, зокрема на CBS Sunday Football та трансляціях ESPN.

«Я отримав можливість потрапити в Madison Square Garden і побачити, як ведеться трансляція зі знімального фургона, – згадує Магаро. – Але найціннішим досвідом стала робота на CBS Sunday Football, особливо тому, що цим займався Шон МакМанус – син Джима МакКея, який того дня був у кімнаті в Мюнхені. Тож я приходив туди щотижня протягом двох місяців, спілкувався з режисерами та продюсерами, спостерігав за роботою. Все відбувається настільки швидко, що немає часу на роздуми – потрібно діяти миттєво, тримати ефір живим і динамічним. Лише коли день завершується, можна нарешті перевести подих. Побачити все це на власні очі було безцінним досвідом».

Отримавши такий практичний досвід, Магаро визначив кілька ключових аспектів, які для нього було критично важливо передати у ролі Мейсона.

«Найголовніше – правдивість у веденні ефіру, – пояснює він. – Той, хто працює в контрольних кімнатах, знає, що це унікальний процес, і якщо щось звучало б фальшиво, це було б очевидно. Особливо для тих, хто має досвід у цій сфері – вони б одразу зрозуміли, що це підробка. Але завдяки часу, проведеному у цих кімнатах, та глибокому дослідженню ми змогли передати, як насправді виглядало ведення прямої трансляції у 1970-х, коли сигнал йшов у прямий ефір через супутник на весь світ.

Ще одним важливим завданням для мене було передати моральну дилему Джеффрі – його боротьбу між професійним обов’язком продюсера й журналіста та особистими моральними переконаннями. Що правильно в такій ситуації, а що ні? Це був центральний конфлікт його історії, і я хотів відобразити його якомога чесніше».

Дивіться у кінотеатрах з 27 лютого!