Що переглянути на вихідних:ТОП-7 фільмів із американської класики
Клінт Іствуд у незвичному образі, найжорстокіша стрічка Джорджа Роя Гілла, ностальгія за Америкою 1950-х і Друга сторона вітру, на створення якої знадобилося пів століття – суботній/недільний вечір не буде нудним.
"Кримінальне чтиво". "Темний лицар". "Список Шиндлера". Кожен із цих фільмів займає місце в кінопантеоні та уважається сучасною класикою. Це неминуче змусить багатьох людей, які виросли в епоху цих стрічок, зомліти. Для них "класика" належить до фільмів, знятих до їхнього часу. Мова про старі, але гарні картини 1970-х, 60-х та 50-х років.
"Старий" і "класичний" – поняття відносні, тому можна провести межу, що відокремлює все, що було зроблено після 1990 року або близько того, від усього, що було зроблено до.
Читайте також: Фільми про пограбування банків: ТОП-10 найкращих
Не будемо поблажливими до реальності: у бібліотеці, наприклад, Netflix катастрофічно не вистачає класики, чи то американської, чи то міжнародної. Але бібліотека настільки велика, що бодай випадкова жменька справжніх шедеврів, створених у далекі десятиріччя, залишається доступною для вашого задоволення. Просто переконайтеся, що ви подивилися їх усі, перш ніж Netflix зробить, як "Чарівний екран (Etch A Sketch)", і витрусить ці фільми зі своєї лінійки.
Зіграй мені перед смертю/Play Misty for Me (1971)
Уявити Клінта Іствуда у якомусь іншому вигляді, аніж сивому, потребує зусиль. Його образ серйозного крутого хлопця – це шаблон, який він створив для себе протягом усієї своєї кар'єри, навіть у фільмах, які не закликають його стріляти в поганих хлопців, а-ля "Ґран Торіно".
Жорстокість і в цьому кіно є. Іствуд, котрий уперше зняв фільм, просто тримає це в собі до кульмінації, де він обрушується на Джесіку Волтер після переслідування жінки, що втратила контроль.
"Зіграй мені перед смертю" – не тільки один із найвидатніших фільмів 1970-х років (можливо, найвидатніше десятиріччя американського кіно), а й різко контрастує з давно прийнятим мачо-персонажем Іствуда. Попри те, що образ ґрунтується на стереотипах.
Афера/The Sting (1973)
Фільм про шахраїв Джорджа Роя Гілла – 100%-й поппорн. Неймовірна чарівність головних героїв Роберта Редфорда та Пола Ньюмана. Фільм свого часу отримав схвалення поряд із купою грошей, не кажучи вже про сім перемог у 10 номінаціях на 46-й церемонії вручення премії "Оскар". Це той особливий випадок, коли критики чіпляються до кіно, але водночас отримують задоволення. "Афера", якій вже виповнилося 50 років, безперечно, особлива.
Роккі/Rocky (1976)
Якщо вам потрібні докази спадщини Роккі як однієї із стійких франшиз в американському кіно, то згадайте, що 2023-го виходить "Крід ІІІ". А його попередник "Крід" виник 2015-го на основі 39-річної франшизи "Роккі". Так, хоча фільми "Крід" про Роккі Бальбоа поряд із Адонісом Крідом, це не позбавляє права називати його фільмом про Роккі. Вони використовують ту саму мову. Вони приймають ту саму структуру та тропи. Вони є продуктом мізерних бюджетів. Але не звинувачуватимемо їх у цьому. Адже такі фільми, як "Роккі", зазвичай з'являються, коли відсутність коштів підштовхує до творчості, що робить місце фільму в попкультурі ще захопливішим.
Бріолін/Grease (1978)
Читайте також: Netflix список прем'єр на 2023 рік – що переглянути на потоці
"Бріолін" – фільм про ностальгію за 1950-ми роками. Якщо вищезгадана "Афера" – це попкорн, то "Бріолін" – солодка вата з домішкою "Скіттлз" – потужна цукрова лихоманка, яка триває значно довше за двогодинний хронометраж.
Саундтрек тут відіграє важливу роль. Безумовно, стрічка не була б такою, як є, без Джона Траволти й Олівії Ньютон-Джон, але саме пісні, від "Grease Lightnin'" до "Hopeless Devoted to You" та "You're the One That I Want", чірпляють увагу глядачів у кіношній реконструкції ідеалізованої Америки.
Лабіринт/Labyrinth (1986)
"Лабіринт" – це подорож сонячною стороною мозку режисера Джима Генсона, а також його найстрашнішими куточками, де все знайоме й чуже одночасно. Немає жодних сумнівів у тому, що фільм є плодом його уяви, але його уява ніколи не була такою страшною та збоченою, як тут.
Найкращий стрілець/Top Gun (1986)
Якби ведучий ігрового шоу кинув виклик своїм конкурсам, щоб резюмувати "Top Gun" трьма словами, переможною фразою було би "США! США! США!". "Найкращий стрілець" – не тонкий фільм. Це також не "розумний" фільм. У тому сенсі, що він підтримує легковажність, як це відображено Томом Крузом в одному з незліченних цитованих рядків, уплетених у сценарій Джима Кеша та Джека Епса-молодшого: "У тебе немає часу там думати. Якщо ти думаєш – ти мертвий". Але він "розумний" у тому сенсі, що захопливе тупоголов'я героя стримується самосвідомістю, бо чим ще може бути фільм із Томом Крузом у головній ролі, окрім самосвідомості?
"Найкращий стрілець" – це не той фільм, до якого ви звертаєтеся, щоб досягти осмисленого екзистенційного катарсису. Це фільм, який ви переглядаєте, коли вам потрібно побачити, як літаки швидко наближаються, камера рухається жваво, і коли єдина функція, яка має для вас значення – це "круто".
Інша сторона вітру/The Other Side of the Wind (1985, а також 2018)
Netflix щедро витратив близько 6 мільйонів доларів на завершення останнього фільму Орсона Веллса, який знімався протягом кількох років на початку 1970-х років і технічно був закінчений 1985-го, коли Веллс помер. А потім фактично було завершено 2018-го.
Читайте також: Фільми-головоломки: ТОП-5 найкращих за версією глядачів
Дія "Іншого боку вітру" розгортається в 1970-х. У стрічці описується останній день Джейка Ганнафорда, голлівудського режисера, що старішає, який загинув в автокатастрофі в день свого 70-річчя. Розповідь веде літній Брукс Оттерлейк, котрий був протеже Ганнафорда. Незадовго до своєї смерті Ганнафорд намагався відродити кар'єру, що згасає, знявши яскравий фільм, багатий сексуальними сценами й насильством.
Раніше ми писали про найромантичніших лиходіїв у кіно. Їх утілили Роберт Де Ніро, Джеффрі Раш, Роберт Інґлунд й інші.