Сіль в Україні: де її брали чумаки та чи врятує від дефіциту Дрогобич
У Львівській області розташоване одне з найстаріших у Європі підприємств із виробництва солі. Чи зможе туристичний об'єкт із крафтовими обсягами повернути собі колишню славу – читайте нижче.
Через бойові дії в Україні державне підприємство "Артемсіль", яке забезпечувало потребу в солі українців, а також експортувало "біле золото" до низки країн, зупинилося. Полиці крамниць із цим продуктом спорожніли. Залишки колись недорогого товару тепер продають за космічними цінами.
Але немає лиха без добра. Принаймні для заводу з видобутку солі у Львівській області, який, за однією з версій, було засновано ще в 13 сторіччі. Адже всі тепер згадали про підприємство, яке роками не виробляло сіль у промислових масштабах, а у зв'язку з цим – не фінансувалося, не модернізувалося й дещо занепало. Бо дорожче вироблена ним сіль була, та й особливого попиту на неї не було, оскільки вона мала успіх переважно в місцевих, гурманів і рестораторів з різних міст України.
Читайте також: В Ивано-Франковске создадут "еврейский" туристический маршрут
Наразі фактично єдине чинне підприємство у країні – Дрогобицька солеварня – повернулося до активного виробничого процесу. Якщо нещодавно воно за місяць виробляло близько 30 тонн солі, то тепер керівництво заводу планує підвищити планку до 55. Проте наявні потужності не дозволять держпідприємству задовольнити потребу в солі навіть Львівської області. Потрібна вже згадана модернізація.
Сіль у Дрогобичі видобувається старовинним способом. Із шахти, що веде до підземної засоленої річки, викачується ропа. Потім рідину відстоюють, щоб у ній осіла глина, гіпс, пісок й інші нерозчинні у воді речовини. Потім очищений розчин нагрівається у ваннах на дровах, вода випаровується, а сіль залишається. Готовий продукт додатково просушують і фасують.
Весь цей процес більш трудомісткий і витратний порівняно з видобутком солі в Соледарі (там здійснювалася камерно-стовпова система розробки, що передбачає пошарове вилучення пласта гірськими комбайнами). У зв'язку з усім перерахованим вище, дрогобицька сіль і вироблялася малими порціями та й коштувала дорожче.
З іншого боку, Дрогобицька солеварня завжди приваблювала своїм виглядом, у якому таїться дух старовини, юрби туристів. Саме тому місцеві чиновники роками планували розвивати підприємство в цьому напрямі, на заваді чого, зокрема, була відсутність інфраструктури. Також вони збиралися налагодити виробництво (зберігаючи технологію), зробити солеварню майданчиком для проведення культурних заходів. Навіть розглядався рекреаційний потенціал локації. Можливо, тепер на підтримку заводу й будуть спрямовані гроші, у чому підприємству постійно відмовляли, і воно, як-то кажуть, заживе.
Де чумаки брали сіль – історичне питання
Читайте також: "Большая реставрация": В ВР решили выделить миллиард на замки и музеи
Напевно, багатьом зі шкільної лави відомо, що чумаки запрягали волів і їздили на підводах за сіллю. Навіщо вони це робили? Справа в тому, що в часи цих українських далекобійників минулого видобуток солі в центральній частині нашої країни ще не здійснювався. Ось і вирушали чумаки з 15 сторіччя на південь, до Азовського та Чорного морів. Дехто навіть до Каспію діставався. Тоді видобуток солі здійснювався з солоних озер.
Якщо тепер сіль у побуті ми використовуємо не дуже активно (виняток – період консервації), то менше сторіччя тому ситуація була геть іншою. Адже без електрифікації та рефрижераторів люди зазвичай продовжували термін зберігання продуктів шляхом засолювання. Про це докладно розповідає у відео один із братів Капранових.
Читайте також: Закрытые резиденции чиновников в Украине станут магнитами для туристов
Раніше повідомлялося про те, що в українських магазинах сіль продають уже по 100 гривень за кіло. Покупці надали фотодокази.
