Іван Жилюк: Я, як і мій герой зі стрічки «Шлях», вивозив людей з окупованих територій

Читайте також: Ексучасниця «Холостяка» заявила, що Квіткова і Добринін одружились через контракт з шоу

Це відверта розповідь людини, яка під час війни проходить складні випробування на межі життя та смерті, викристалізовуючи власне ставлення й сенси. Головного героя – волонтера Олексія – зіграв молодий український актор Іван Жилюк. Його персонаж – талановитий перемовник та аналітик. Ще до повномасштабного вторгнення він допомагав сім’ям, розділеним лінією фронту, повертав полонених і розшукував зниклих безвісти. Для досягнення поставлених цілей він не нехтував будь-якими зв’язками, бо його головна мета – допомогти. Однак 2022 року, особисто зіштовхуючись зі звірствами російських окупаційних військ і переживаючи втрати, Олексій проходить власний шлях трансформації. 

В ексклюзивному інтерв'ю сайту afisha.bigmir.net. Іван Жилюк розповів, що історія його героя тісно переплітається з його реальним життям. Від початку повномасштабного вторгнення актор став волонтером, вивозив людей з окупованих росіянами територій, привозив гуманітарну допомогу, перетинаючи лінію фронту.

Коли прочитав сценарій, знайшов дуже багато паралелей зі своїм реальним життям. Мені про це в університеті розповідали майстри, що такі дива іноді трапляються, – розповів Іван Жилюк. – Коли почалася повномасштабна війна, ми з друзями домовлялися, вивозили людей через лінію фронту з окупованих територій, возили продукти, предмети найпершої потреби. Зараз згадую це і розумію, що тоді зовсім не відчував страху. Я його дуже глибоко так заховав, щоб не думати про це, а просто робити. Мені довелося побачити багато неприємних речей, пережити важкі емоції, які я не пропрацьовував, і цей досвід мене бентежив. Мені снилися сни…

Вам не довелося грати, а знову пережити ті відчуття на майданчику?

Зйомки в стрічці «Шлях» стали для мене своєрідною терапією, свій пережитий досвід я виплеснув у ролі Олексія. Дуже вдячний режисеру Денису Тарасову, який так відкрив мене, як ніхто раніше. Вдячний партнерці Насті Пустовіт, яка дуже точно втілила свою героїню. Бо це теж її реальна історія: героїня з міста, поруч з яким в окупації опинилися батьки Насті. Та й сама Настя опинилася в окупації під Києвом, активно займається волонтерством.

Чим ви схожі з Олексієм?

Він просто робить те, що потрібно, – не з якихось ідеологічних переконань, а тому, що так треба, бо навколо багато людей потребують допомоги. Хто, крім мене, це зможе зробити? Як і я в студентські роки, мій персонаж дуже меланхолійний, втомлений, депресивний, експресивний… Його стан проявляється і в єдиній у стрічці сцені сексу: після пережитого сильного стресу герої зближуються. Так само в мене було і в реальному житті. На тлі стресових подій це був єдиний момент чогось позитивного, емоції проявляються так сильно, ніби завтра вже не існує. 

Олексій так само не думав, що прийде велика війна. У сценарії виявилися навіть репліки, які я кажу в реальному житті. У мене  була обручка, на якій з одного боку написано: «Все пройде», а з іншого – «І це пройде». І мій персонаж каже: «Все пройде, ми просто маємо робити те, що маємо». 

Як ви готувалися до зйомок? 

Раніше, готуючись до ролі лікаря, ходив у лікарню та спілкувався зі спеціалістами, поліцейського – ходив у відділок. А тут все було долею підготовлено. Я просто дістав свої спогади, занурювався в емоції, медитував, багато виписував зі свого щоденника, який вів з початку повномасштабного вторгнення, записував якісь важливі для мене історії. 

Чому варто подивитися цей фільм? 

Бо це дуже правдива історія про тих, хто не може не допомагати, хто завжди хоче зробити більше, часом ризикуючи життям і картаючи себе за те, що робить мало. Це чесна історія про всіх нас, про наші реалії, про роль кожного у цій війні.