Лілія Цвєлікова про роль у «Майорі Сковороді», пам’ятну фразу Рудинського, свою віру в реінкарнацію і карму
19 травня о 20:00 на ICTV2 стартує прем’єра комедійно-детективного серіалу «Майор Сковорода». За сюжетом нестерпний майор Андрій Сковорода отримує команду молодих копів під свою опіку і змушений розкривати небезпечні справи разом з чотирма новачками.
В проєкті акторка Лілія Цвєлікова зіграла роль Олесі Журби: відповідальної, справедливої і зовсім недосвідченої поліціянтки. Ми поспілкувалися з Лілією про її роль в серіалі, зв’язок з колегами, як детективний серіал перетворити на роуд-муві та ін. Розмова вийшла цікавою і непередбачуваною: Ліля пригадувала дещо зі свого життя, ділилися відвертими спогадами і навіть розкрила, що вірить в перевтілення душ і карму…
Які ваші враження від проєкту «Майор Сковорода»? Що в знімальному процесі стало для вас найбільш пам’ятним?
Проєкт «Майор Сковорода» – це класний досвід. Після завершення зйомок я його для себе позначила як неочікуваний подарунок-сюрприз під ялинку. Максимально неочікуваний – як-от ти ще не знаєш, що буде в коробці під обгорткою, але тобі вже дуже цікаво. І так воно й відбулося, бо я ще не була в такому амплуа в кіно, і це був пригодницький експеримент.
І якщо говорити про враження і процес – я навіть не можу щось конкретне виокремити, – це все було як одне явище, як блискавка, як суперадреналінове родео, темп всього такий, що спробуй на тому бичку всидіти! (Сміється.) Парадоксальне відчуття, наче ми знімали не відділок з локацією в підвальному приміщенні, а це було ціле роуд-муві, де все несеться, нам всім супервесело, ми всі в якомусь такому ексайтед-стані... аби тільки втримати кермо! «Мед Макс» на мінімалках (посміхається).
А з ким на майданчику виник найкращий конект? Можливо, хтось із колег розкрився для вас зовсім по-новому?
Ну, точно – Лєрка Товстолес, я в неї прям закохалась! Ми до цього проєкту не були знайомі, але її самобутність, безпосередність і такий... дуже мені зрозумілий смак до життя – вона мене підкорила на всі сто, вона так класно відчуває моє почуття гумору. А це, погодьтесь, важливий маркер.
Наприклад: ти жартуєш – і хтось один десь у кутку «гі-гі-гі» – і ти розумієш: ага, он вона. І от у нас з нею весь час було приблизно так. Навіть коли не було спільного діалогу в сцені, навіть якщо ми просто разом були у кадрі – як-от в одному приміщенні у відділку – я все одно це ловила. І між дублями, і навіть під час сцен, де загальна токсична атмосфера між персонажами – ми все одно знаходили моменти, щоб посміятися над обставинами, в яких опинилися наші герої і ми.
Я от зараз це згадую, і у мене в голові спливають якісь картинки, і я відчуваю що вже сумую за всіма. І, напевно, це говорить про щось дуже ніжне, що виникло між нами як командою.
У вас загалом дружні стосунки з колегами?
Товариські, напевно, скажу так. Бо для мене поняття «дружба» – дуже відносне. Як і багато чого в цьому житті.
Ти знаєш, синергія – це така дивна річ, випадкова за тим, як ти намагаєшся її спроєктувати умовно з кимось, але неочікувана, коли вона стається сама по собі, як типу любов. Ми не вибираємо, кого любити, ми можемо тільки приймати цей факт, правда? Тому очікування від роботи з кимось, чия творчість, наприклад, тобі відгукується, не завжди матиме цей резонанс… Але яке це щастя, коли людина стає для тебе тим самим відкриттям, і у вас ВИХОДИТЬ спільне, особливо коли ти спостерігаєш за її професійним шляхом. Тому я хочу продовжувати перебувати у загальному передчутті можливих нових партнерських конектів.
А когось окремо можете виділити?
Кожен актор чи акторка, з якими я працювала чи кого бачила на екрані, додавав щось нове до мого розуміння цієї професії. Можливо, це не завжди одне конкретне ім’я, а більше спостереження за тим, як актор може «вийти за межі» самого себе, кожного разу відтворюючи нову реальність.
Мені подобається відчуття здорового спорту, це колись Санька Рудинський мені це сказав під час роботи в «Перших днях», що круто, коли зберігається між вами цікавість потягатись акторськи. Мені це дуже близько, це як дружній спаринг двох спортсменів однієї вагової категорії. І ти ніби виходиш не змагатись, а взаємодіяти, досліджувати, провокувати одне одного до зросту. Коли цікаво – це азарт, це енергія, це натхнення.
А коли цієї цікавості немає, коли точки захоплення одне одним не збігаються, ти ніби граєш соло. А хочеться, щоб був діалог.
Розкажіть три найнеочікуваніші факти про себе…
Ой, боже! (Сміється.) Стовідсотково потім жалкуватиму, що щось не згадала. Знаєте, буває: вже після інтерв’ю згадуєш – «Блін, от це ж треба було сказати!» Але гаразд, спробую.
Перший факт – я обожнюю прасувати одяг чи заправляти ковдру в підковдру, я від цього кайфую (сміється). Серйозно. Я знаю, що багато хто ненавидить, але це мій sort of meditation. Особливо люблю складати рушники та постільну білизну ідеально, по швах. У мені живе маленька Моніка з «Друзів», і вона мною точно пишалася б.
То ви перфекціоністка?
У певному сенсі – так. Усе одно в житті є місця, де по праву панує безлад, але, наприклад, постіль – це мій фетиш. Можу кілька разів на день заправляти-перезаправляти постіль. Це як у «Маленькому принці»: прокинувся – прибери свою планетку. Для мене моя планета – моє ліжко (сміється).
А що ще неочікуване про себе відкриєте?
Я вірю в реінкарнацію і карму. Мені здається, ми інтуїтивно відчуваємо людей, з якими вже зустрічались у минулих життях. Про це один із моїх улюблених фільмів – «Café de Flore» Жана-Марка Валле. Я подивилась його ще підліткою і відчула, що це – про мене. Ще обожнюю цю рекламу Lacoste – де пара закоханих біжить через десятиліття, зустрічаючись у різні епохи, ніби їхні душі весь час тягнуться одна до одної. Мурашить кожного разу від перегляду. Я вірю в це. Хочу вірити.
І третій факт – бунтарський (типу). Колись, я на спір з приятелями на останні гроші купила квитки на концерт австралійської співачки Таш Султани під час її європейського туру. Це був кінець грудня. Прокинулися зранку з думкою: «Ой, ми що виходить – влітку летимо в Амстер? Ну, ок» – і почали планувати поїздку. В результаті, це була справжня рок-н-рольна тижнева пригода – шалена, незабутня. І я досі нею дуже пишаюсь, бо тоді вибір визначив вчинок, так говорить інтуїція, а вона завжди права.
Дивіться прем’єру комедійного детективу «Майор Сковорода» на ICTV2 з 19 травня о 20:00.
Теги: серіали, інтерв`ю, ексклюзив, Лілія Цвєлікова