Що станеться, якщо щодня хвалити себе протягом 30 днів?

Спробуйте уявити: щоранку ви дивитесь у дзеркало й замість «Я недоспала», «Мені знову нічого вдягнути» або «Та що з мого життя» кажете собі: «Ти молодець. Ти класно впоралась. Я тобою пишаюсь». Ні, не саркастично. Не через силу. А по-справжньому.

Звучить ніяково? А тепер уявіть, що ви робите це щодня. Протягом 30 днів. Що зміниться? Чи стане легше жити в своїй шкірі? Чи перестанете себе гризти?

Ми запустили умовний експеримент – і розпитали психологиню Ірину Шеньє, що каже на це наука і як працює звичка хвалити себе.

Чому це важливо саме зараз?

Ірина Шеньє пояснює:

 «Під час війни, стресу й турбулентності психіка постійно перебуває в режимі «вижити». І тоді навіть малі щоденні перемоги – перестають бути видимими. А разом з ними – і самоцінність».

Ми не хвалимо себе, бо:

 – не вважаємо це важливим;

 – боїмося «зазнатись»;

 – звикли оцінювати себе лише через досягнення;

 – нас так не вчили.

У результаті – внутрішній критик голоснішає. І замість опори – всередині постійне «Ти знову недостатньо».

А що, якщо повернути собі голос підтримки?

Умови експерименту прості:

Щодня, вранці або ввечері, хваліть себе вголос.

Хоча б за одну річ: встала попри втому, не «зависла» у тривозі, допомогла собі, зробила каву з любов’ю.

Формат: фраза «Я пишаюсь тим, що сьогодні я…».

30 днів. Без оцінки. Без сарказму. Просто – з собою для себе.

Що відбувається з психікою?

«Коли ми хвалимо себе, ми активуємо ті ж зони мозку, що й при отриманні зовнішнього визнання. Різниця лише в тому, що не залежимо від інших», – коментує Шеньє.

Через 7 днів – знижується самокритика, а в мозку формується новий нейронний зв’язок: «Я можу бути цінною не лише за досягнення».

 Через 14 днів – легше приймати себе, навіть у невдалих моментах.

 Через 21 день – зменшується тривожність, бо психіка отримує ресурс не лише ззовні, а й зсередини.

 Через 30 днів – підвищується самооцінка. Не та, що «Я найкраща», а та, де «Я достатня».

 І саме ця «достатність» – нова опора в нестабільному світі.

А якщо не віриться? Або соромно?

«Це нормально. Ми не звикли себе підтримувати. Але це як з тренажерним залом: перші дні – дискомфорт, далі – звичка, згодом – сила», – наголошує психологиня.

Якщо «не йде»:

 – починайте з малого: «Сьогодні я молодець, бо не здалась»;

 – використовуйте записник або голосові повідомлення;

 – створіть «листок перемог» і поповнюйте його щодня;

 – зробіть ритуал: хвилина хвали – після чищення зубів або перед сном.

Вправа: «Дзеркало підтримки»

Станьте перед дзеркалом. Подивіться собі в очі. І скажіть:

 «Я бачу тебе. Я вдячна тобі. Я сьогодні зробила все, що могла, – і це вже гідно похвали».

Ірина Шеньє додає:

 «Це не про нарцисизм. Це про відновлення внутрішнього зв’язку. Про дозвіл бути не лише ефективною, а й живою».

Хвалити себе – це не «психологічна гра». Це стратегія виживання. Бо коли світ ламається навколо, бути на своєму боці – це найсильніша броня.

 І якщо ви зробите цей експеримент – хоч 7 днів, хоч 30 – ви не станете «ідеальною». Але, можливо, вперше за довгий час скажете собі:

 «Я окей. Я цінна. Я – із собою».

А це вже – зміна життя. Зсередини. І назавжди.