ТОП-10 зникомих пам'яток у світі, які варто побачити
Ейфелева вежа, Великий китайський мур, Тадж-Махал, Статуя Свободи й навіть Мертве море вже не такі довговічні, як це було раніше.
Від Ейфелевої вежі до Біґ-Бена й Статуї Свободи – земна куля сповнена знакових пам'яток. Однак з деяких вельми неймовірних причин чимало легендарних пам'яток світу, які колись здавалися непереможними, можуть назавжди опинитися під загрозою зникнення. Від Китайської стіни, що руйнується, до хисткої Пізанської вежі. Приєднуйтесь – і ми поглянемо на деякі визначні пам'ятки, які можуть зникнути за нашого життя.
1. Ейфелева вежа
Читайте також: Птушкін показав безмовний ролик про красу українських Карпат
Ах, Парі. Мода, їжа, романтика! Паризька культура, безумовно, є однією з найзнаковіших у світі. Але крім круасанів і червоного вина, є одна річ, яка, безперечно, визначає Францію – Ейфелева вежа. Збудована 1889 року вона ознаменувала 100-річчя Французької революції. Цікаво, що вежа мала простояти лише 20 років. Проте, з огляду на її висоту, вчені визнали її цінність як радіотелеграфної станції, тому споруду й зберегли.
Але як довго зможе прослужити вежа, збудована лише на 20 років? Ну, на думку деяких фахівців, не надто довго. У свої 135 років ця мадемуазель почувається не так уже й погано. Однак через те, що Ейфелева вежа зроблена з кованого заліза, майбутнє може виявитися непростим для неї. Знаєте, від упливу вологи й кисню із залізом відбувається хімічний процес, відомий як окислення. Під час цього процесу залізо перетворюється на оксид заліза. Останній зазвичай має червонуватий відтінок і відлущується. Це ми зазвичай називаємо іржею. Якщо залишити її без нагляду, іржа поступово роз'їдатиме залізо, послаблюючи його цілісність.
Ось уже чимало років іржа вражає Ейфелеву вежу. Фактично, 2022-го звіти керівництва вежі, що просочилися до публіки, показали, що іржа роз'їдає залізо, як терміти дерево. І якщо не буде вжито заходів, ми можемо сказати Ейфелевій вежі "до побачення" протягом наступного десятиріччя або близько того. Це пов'язано з тим, що, якщо не лікувати корозію, зрештою вона настільки послабить певні частини конструкції, що вони неминуче зруйнуються. Але, дотримуючись свого підходу до невтручання, французький уряд, як повідомляється, просто продовжує зафарбовувати збитки кожні сім років, замість того, щоб фактично їх усунути. На думку експертів, це лише посилює корозію, і якщо не зачистити її до металу й не відремонтувати на глибшому рівні, цілісність конструкції створить справжню загрозу.
То чи зникне Ейфелева вежа за нашого життя? Це, звісно, можливо. Зрештою, просте маскування проблем фарбою не змусить їх зникнути.
2. Великий китайський мур
Велика китайська стіна, вік якої становить 2241 рік, настільки знакова, що офіційно уважається одним із семи чудес світу. Але задовго до того, як вона стала туристичною пасткою для інстаграм-фотографій, насправді ця стіна була задумана для захисту країни від жорстоких племен, що вторгаються. І хоча вона могла бути достатньо міцною, щоб захистити давній Китай, чи достатньо споруда непорушна, щоб витримати випробування часом?
Переглядаючи недавні знімки, може здатися, що стіна все ще в доброму стані. І справді, у віці понад 2000 років стара дівчинка має не такий уже й пошарпаний вигляд. Одначе, за даними ЮНЕСКО (Організації Об'єднаних Націй з освіти, науки й культури), близько 30 % стіни зникло. Як? Ну, передусім природна ерозія під впливом стихій виразно позначилася на стіні. І зрештою, дощова вода зазвичай кисла і згодом у природний спосіб розчиняє каміння. Але є одне, а точніше – 10 мільйонів речей, що руйнують стіну найдужче. Туристи. Звісно, туристи, які невинно ходять уздовж стіни й роблять знімки, звучать геть нешкідливо. Одначе, як повідомляють численні джерела, зокрема The Guardian, чимало відвідувачів справді беруть цеглу зі стіни як сувенір. Зайве казати, що це чимала проблема. Згідно з повідомленням Global Times, нові китайські правила свідчать, що будь-хто, викритий у крадіжці або псуванні стіни, може бути оштрафований на суму до 5000 юанів, що становить близько 720 доларів.
Окрім руйнувань, скоєних туристами, є ще один тип ерозії, який слід ураховувати. Останніми роками все більша кількість абразивних піщаних бур завдає шкоди західним ділянкам стіни. Настільки, що, за даними офіційного державного інформаційного агентства Китаю, мур перетворюється на купи бруду, а величезні простори можуть цілковито зникнути через 20 років. Так що краще завітайте до неї, поки є можливість. Тільки не крадіть цеглу.
3. Тадж-Махал
Індія – величезна країна, сповнена культурою. Від їжі до моди й усього, що між ними тут є чим замилувати відвідувача. Одначе, коли справа доходить до пам'яток, здається, є найвидатніша. Так, звичайно, ідеться про Тадж-Махал.
Як і Велика китайська стіна, ця пам'ятка також є членом клубу семи чудес світу, але незабаром членство може скінчитися. Це вражає, тому що плани щодо його знесення обговорюються у вищих ешелонах індійського уряду.
Мавзолей був побудований 1632-го імператором Великих Моголів Шахом Джаханом, щоб увічнити пам'ять своєї дружини Мумтаз Махал. Завдяки своєму розкішному біломармуровому фасаду й гострокінцевим баням приголомшливий мавзолей швидко став всесвітньо відомим і сьогодні щороку приваблює близько 8 мільйонів відвідувачів. Але все може змінитись. Через велику кількість транспортних засобів, спалювання вугілля, пилових бур і лісових пожеж Індія уважається третьою за рівнем забруднення країною у світі. Внаслідок цього, поряд із водоростями й відходами комах, колись перлинно-білий Тадж-Махал поступово набув хворобливих відтінків зеленого й жовтого.
Здається, що місцева влада, відповідальна за це – уряд Уттар-Прадеша – заплющила очі, попри потужне несхвалення Верховного суду Індії. Фактично, якість найціннішого пам'ятника Індії, що швидко погіршується, стала такою проблемою для Верховного суду Індії, що він фактично оголосив уряду Уттар-Прадеша ультиматум. Або пам'ятник відновлюють або його закривають і, можливо, навіть зносять. Можна з упевненістю сказати, що це матиме катастрофічні наслідки для економіки міста Агри і, можливо, навіть усієї Індії з огляду на те, що з 2019 року мавзолей заробив понад 16 з половиною мільйонів доларів лише від продажу квитків.
То чи вистоїть Тадж-Махал? Чи його буде знесено бульдозером у далекі спогади? Що ж, точаться дискусії про заборону транспортних засобів і виробництв, що викликають забруднення довкілля в цьому районі, але переговори такого роду тривають уже чимало років і без будь-якого реального результату. Тож що буде з культовим Таджем, покаже лише час.
4. Статуя Свободи
Зміна клімату. Ще два слова, які чимало людей не люблять вимовляти вголос. Проте з кожним днем ця проблема стає дедалі реальнішою. Настільки реальною, що якщо щось не буде зроблено найближчим часом, деякі знакові місця на Землі можуть опинитися під водою вже 2050 року. І це – тривожне екзистенційне усвідомлення для будь-якого спостерігача покоління X та міленіалів. 2050 рік для нас ближчий за часом, аніж початок 90-х.
За даними Інституту космічних досліджень Ґоддарда, від часу промислової революції ми закачали в атмосферу достатньо парникових газів, щоб підняти глобальну температуру Землі на градус Цельсія. І звичайно, за своєю суттю парникові гази не такі вже й погані, оскільки вони допомагають зберігати сонячне тепло, підтримуючи на планеті корисну для життя температуру. Однак через нас цей природний і гармонійний баланс парникових газів нині є надлишком, а це означає, що природні цикли зміни клімату на Землі прискорюються до руйнівного рівня. Крижані шапки швидко тануть, і водночас підвищується рівень моря, що може означати лише неприємності для нас, мешканців суші. Підвищення на градус за Цельсієм може здатися несуттєвим, але величезні зміни вже відбуваються. Учені уважають, що якщо глобальна температура підвищиться на два градуси за Цельсієм, це призведе до непереборного процесу, який може підняти рівень моря в деяких прибережних районах на разючі 4–9 метрів. Якщо це справді станеться, уважається, що води навколо Нью-Йорка, наприклад, перетечуть у місто, викликаючи спустошення багатьох прибережних районів Мангеттена. Знамениті пам'ятки Нью-Йорка можуть опинитися під загрозою, включаючи саму Леді Ліберті, оскільки до цього моменту вода вже впевнено підбиратиметься до її острівного притулку. У наступні десятирччя та сторіччя, якщо крижані шапки майже повністю розтануть, Леді Свобода якось може майже цілковито зануритися у воду. І хоча повне занурення статуї за нашого життя малоймовірне, проте очікується, що підвищення рівня моря стане серйозною проблемою до 2050 року.
Нині існує план будівництва шлюзової стіни навколо нижньої половини Мангеттена. Одначе, якщо рівень моря підніметься на 4–9 метрів, як прогнозується в деяких регіонах світу, доведеться звести стіну навколо всього міста. Інакше Нью-Йорк може стати не бетонними джунглями, а радше бетонним акваріумом.
5. Маямі, Флорида
Читайте також: Дружина онука Пугачової показалася в купальнику в улюбленому місці Маямі
Далі на південь ви знайдете ще одне прибережне місто США, якому загрожує ще більший ризик повеней – Маямі, Флорида. За даними дослідження Університету Маямі, до 2060 року рівень навколишнього моря, який сьогодні перебуває за 91 см над рівнем моря, підніметься приблизно на 79 см. І хоча це не призведе до повного знищення Флориди, передбачається, що велика частина Маямі-Біч та його визначні пам'ятки, такі як Саут-Біч і готелі в стилі ар-деко на Овшен-Драйв, стануть непридатними для проживання протягом трьох десятиріч. Ці моторошні прогнози свідчать і про ризик попрощатися з Маямі до кінця сторіччя.
Ще одним великим містом на лінії вогню є не хто інший, як Лондон. Як і в Маямі, уся справа в підвищенні рівня моря. Але зачекайте, Лондон не прибережне місто, то як же таке могло статися? Що ж, річка Темза, яка нині протікає через місто, насправді є приливною, тобто рівень її води піднімається й опускається разом із припливами, як і в Північному морі, в яке вона впадає. Отже, якщо глобальний рівень моря справді підвищиться, як прогнозується згідно з інтерактивною картою Climate Central, до 2060 року величезні частини міста залишаться спустошеними щорічними повенями, що повторюються. Навіть Біґ-Бен виявиться ногами у воді. Хоча, імовірно, знадобиться понад століття, щоб навіть деякі знакові визначні пам'ятки Лондона, такі як Таверський міст, були затоплені паводковими водами, відносна рівнина Лондона, як і раніше, наражатиме на більшу частину міста ризик повеней у наступні чотири десятиріччя. Однак Сара Сміт, менеджер із ризиків повеней екологічного агентства у Великій Британії, сподівається, що це зростання паводкових вод можна подолати. Не тому, що вода не підніметься, а тому, що британський уряд насправді працює над необхідним захистом на випадок, якщо це станеться, що, як упевнена Сара, врятує Біг Смоук (у перекладі – "Великий дим", одна з назв Лондона). Існує "План гирло Темзи 2100". Ініціатива спрямована на боротьбу з повенями, які можуть відбутися в період до 2100 року, шляхом будівництва й покращення дамб та насипів Темзького бар'єра, насосних станцій і шлюзів. У підсумку, за оцінками, це дозволить заощадити майно в сумі 320 мільярдів фунтів.
6. Мертве море
Мертве море, назване через непридатну для життя солоність, є одним із найсолоніших озер на Землі. Однак через невдалий іронічний поворот подій, схоже, що Мертве море справді помирає. Як помирає?
Що ж, недивно, це – ще одна рукотворна проблема. Але цього разу головна причина не зміна клімату. Насправді це пов'язано із притокою озера. Притока – це, по суті, річка, яка впадає в значно більшу річку або озеро. І тут річка Йордан впадає в Мертве море, забезпечуючи його водою. За словами професора Абу Джабера, спеціаліста з геохімії підземних вод у Йорданії, Мертве море отримувало близько 200 мільйонів кубічних метрів води на рік. Однак у 60-ті роки Ізраїль почав використовувати верхів'я річки для різних потреб. Пізніше до справи приєдналися Йорданія та Сирія, і це поряд з процесами видобутку корисних копалин у цьому районі, призвело до того, що тепер у Мертвому морі залишилося менше 100 мільйонів кубічних метрів води. За таких темпів, якщо не буде вжито серйозних заходів, притоки, що живлять Мертве море, зазнають серйозного ризику повного висихання до 2050 року. Водойма може цілковито випаруватися під дедалі спекотнішого близькосхідного сонця в наступні десятиліття. Тому, якщо ми не хочемо, щоб ця унікальна природна пам'ятка випарувалася, як каструля з водою, яка надовго залишена на плиті, урядам країн регіону краще діяти спільно.
7. Стоунгендж
Стоунгендж, імовірно, віком близько 5000 років, є утворенням із древнього блакитного каменю і сарсенової породи у Вілтширі, Англії, навмисно розташованим у круглому стані. Теорії призначення пам'ятника варіюються від місця поховання до ритуальних майданчиків, і щорічно його відвідує понад мільйон осіб. Але чи можуть дні Стоунгенджа закінчитися? Звичайно, як і все, що зазнає впливу стихії, Стоунгендж повільно руйнується. Однак ерозія може зайняти тисячі або мільйони років, тож чому ми повинні турбуватися про зникнення Стоунгенджа?
Що ж, із 1995 року до управління автомобільних доріг Англії надійшло безліч пропозицій щодо будівництва підземного тунелю, який поєднав би південний схід і південний захід Англії. Проблема в тому, що тунель повинен проходити під фундаментом Стоунгенджа, що потенційно може поставити під загрозу його цілісну структуру й осквернити священне місце. Проєкт, який очолює уряд, був фактично схвалений тодішнім британським канцлером, прем'єр-міністром Ріші Сунаком, 2020 року. Це зустріли протестами активісти, які побоювалися, що будівництво потенційно може зруйнувати Стоунгендж, а також спричинити ризик руйнування інших археологічних пам'яток, нещодавно виявлених у цій ділянці. Рішення Верховного суду 2021 року визнало будівництво незаконним. Попри це, The Guardian повідомляє, що Highways England усе ще готує альтернативні пропозиції щодо будівництва свого дорогоцінного тунелю. Отже, схоже, що ця багаторічна сага ще не закінчилася, і за нашого життя цілком можливо побачити, як Стоунгендж провалиться під землю в міру будівництва тунелю.
8. Великий Бар'єрний риф
Чи знаєте ви, що Великий Бар'єрний риф, розташований неподалік узбережжя Квінсленду, Австралія, є одним із найбільших живих організмів на Землі? Насправді він настільки великий, що його видно навіть із космосу. Однак останнім часом велич рифу почала зменшуватися: австралійські дослідники повідомили, що з 1995 року він втратив половину своїх коралів.
Ця краса може цілковито зникнути за нашого життя. Так у чому ж річ? Що ж, окрім забруднення океану, це значною мірою пов'язано зі зміною клімату, що сталася з нашим старим приятелем. Поки викидається більше парникових газів, а Земля нагрівається, океани не тільки стають кислішими, а й корали у воді стають занадто теплими, що змушує їх витісняти водорості, що живуть усередині їхніх тканин. Зрештою корали стають цілковито білими. Цей процес відомий як знебарвлення. Хоча відбілювання не означає миттєву смерть, воно робить їх уразливими до хвороб, уповільнює їхнє зростання та впливає на відтворення, підвищуючи ймовірність вимирання.
Як згадувалося раніше, людство підняло глобальну температуру на градус. Якщо цей показник досягне двох градусів, фахівці зі зміни клімату Carbon-Brief передбачають, що до 2050 року 98 % коралових рифів Землі будуть під загрозою знебарвлення. А дослідники з Центру передового досвіду вивчення коралових рифів попереджають, що ми повинні: "Різко скоротити викиди парникових газів якнайшвидше". Якщо ми зможемо зробити це й уповільнити підвищення глобальної температури, одночасно скоротивши забруднення та надмірний вилов видів риб, що живлять корали, буде доведено, що корали можуть повернути здоров'я, хоча на це можуть знадобитися десятиріччя. У будь-якому разі, за оцінками, якщо в найближчі 10 років не буде вжито заходів, збитки можуть виявитися незворотними. А Великий Бар'єрний риф може стати Змарнілим Бар'єрним рифом.
9. Сфінкс
Побудований близько 4500 років тому, Сфінкс у Гізі, Єгипет, безумовно, витримав випробування часом. І серед усіх реліквій Стародавнього Єгипту є однією з найзнаковіших. Поза тим, уплив стихії не проходить без значної частки зносу. Насправді, у Сфінкса, як відомо, немає носа. Який, залежно від того, які джерела правдиві, був або зламаний під час французької військової битви 1798 року, або знятий у 15 столітті мусульманином-суфієм на ім'я Мухаммад Саїм ад-Дахр на знак протесту проти поклоніння ідолам. Але чи може Сфінкс зникнути за нашого життя з огляду на сторіччя ерозії? Що ж, за деякого поєднання небезпечних погодних умов це можливо. Хоча дощі в Єгипті трапляються рідко, метеоролог Джим Ендрюс зазначає, що час від часу трапляються зливи, які руйнують природні пористі породи, такі як вапняк, із якого зроблений Сфінкс. Більше того, за словами Джима, солоні ґрунтові води під визначною пам'яткою проникають у пористі породи, ще дужче послаблюючи структуру. До того ж, сильний вітер і піскоструминне очищення повільно, але впевнено роз'їдають гігантську котячу структуру. І хоча сьогодні він стійкий, цілком імовірно, що ці чинники зрештою призведуть до руйнування, і якщо це станеться всередині Сфінкса, структура може впасти. Зрозуміло, щоб це спровокувало руйнування в найближчі кілька десятиліть, має бути дуже невдале поєднання чинників, тому, найімовірніше, не варто хвилюватися, що Сфінкс зникне за нашого життя. І хоча це й не неможливо, нас може втішити той факт, що в кішок однаково дев'ять життів, чи не так?
10. Пізанська вежа
Читайте також: "Умбрійська втеча": онука Ротару показала ефектний аутфіт й італійський краєвид
Італія сповнена визначних пам'яток: від давньоримських руїн до Сікстинської капели. І, мабуть, однією з найінстаграмніших є не що інше, як "Пізанська вежа, що падає".
Будівництво вежі почалося ще 1173 року. Насправді вежа є окремою дзвіницею, що є частиною Соборної площі Пізи. І недивно, що її культовий нахил не був в архітектурному плані. То чому вона нахиляється? І що ще важливіше, чи впаде вона колись?
Коротка відповідь: коли почалося зведення, зодчі не врахували, що будують на алювіальному ґрунті – пухкому ґрунті, що зазвичай трапляється біля річок. Це неминуче призвело до того, що вежа ганебно нахилилася набік.
Упродовж багатьох років робилися спроби виправити нахил, проте, схоже, нічого не допомогло. І крім того, після багатьох років популярності саме завдяки своєму нахилу, було вирішено, що найкраще буде його зберегти.
Поза тим, до 1990 року вежа стала нахилятися все відчутніше, на 5,5 градуса, і її визнали надто небезпечною й закрили. Зрештою, щоб урятувати Пізу, знадобилося 30 мільйонів доларів на відновлення, яке тривало до 2001 року. Реставраторам удалося досягнути ідеального нахилу в 3,9 градуса, витягаючи Землю з-під протилежного падінню боку й створюючи порожнину, додаючи до цього боку вантажі, що дозволило тиску повільно й частково повернути нахил назад. Найоптимістичніша оцінка – вежа, можливо, зможе простояти ще понад сторіччя. Однак це вельми залежить від того, чи не постраждає вона від екстремальних стихійних лих, таких як потужні землетруси. Попри те, що низький центр тяжіння вежі робить її до певної міри стійкою до землетрусів, вони все-таки трапляються в цьому районі, і землетрус достатньої сили цілком може перекинути вразливу вежу. Поза тим, якби Піза не була відновлена, вона цілком могла б звалитися на землю ще в 90-х роках. Отже, варто бути вдячними за те, що знаменита споруда отримала будь-який додатковий час.
Раніше ми писали про найкращі книжки про мандри. До добірки, наприклад, потрапили "Рим і вілла" Елеонори Кларк і "Подорож до Португалії" Жозе Сарамаго.
