Наталя Островська: Я не могла повірити, що в мене буде дитина

Читайте також: Гороскоп на тиждень 14-20 серпня 2023 від таролога-езотерика Тетяни Гай

Ведуча ТСН, «Єдиного марафону новин» та «Нічної варти» від «1+1 Марафон» Наталя Островська розповіла про свій тайм-менеджмент під час вагітності, анонсувала нову рубрику на ютуб-каналі ТСН для майбутніх мам та привідкрила залаштунки благодійного заходу, що спрямований на збір коштів для українських військових. 

Як ви розповіли чоловіку та рідним про вагітність?

Для мене це був особливий момент. Пам'ятаю, що першим дізнався чоловік: залишила записку, позитивний тест на столі та написала, що я вагітна, але не на всі 100%, тому що смужка була ще не такою чіткою, як має бути. Зазвичай, коли він приходить з роботи, то відразу йде до мене привітатися, а тут вперше зайшов на кухню, де я залишила цю записку. Він одразу її побачив, дуже зрадів.

Я вирішила, що батькам і родині цю новину потрібно повідомити якось цікаво. Ми придбали пінетки, подарункові бокси, відправили їх поштою і не коментували, що всередині. Просто сказали, що в нас є подарунки для них. На пошті вони пролежали дні три, адже батьки казали: «Ну навіщо нам подарунки, це ж не горить». А мені вже кортіло, щоб вони дізналися про вагітність, бо вони також чекали цього моменту дуже давно. Врешті, батьки відкрили цей подарунок, а згодом бабусі, одна з яких, до речі, взагалі нічого не зрозуміла. Вона подумала, що ми жартуємо й натякаємо на те, що їй треба більше ходити. І довго не хотіла усвідомлювати, що в неї народиться правнук або правнучка. Це було кумедно.

А колеги підтримали, зокрема з марафону?

Впродовж перших трьох місяців про вагітність не розповідала нікому, тому що були певні ризики. Взагалі, я б, напевно, довше не розповідала про це, але шеф-редакторка Елла Білостоцька запропонувала мені провести виїзну студію в Чорнобилі до річниці трагедії. Я сказала, що не можу. Її здивувало це, тому що виїзна студія – це нова для мене практика, вдосконалення професійних навичок. Вона спитала про причини, і тут мені довелося все розповісти. Адже вирушити вагітною в Чорнобиль – це не зовсім безпечно. Потім вже й інші колеги дізналися, намагалися берегти мене, щоб я особливо не перевтомлювалася. Я знайшла підтримку і радість від усіх. Колеги також підтримують порадами – Валя Хамайко, наприклад, розповідала про декрет і як вона вийшла в ефір майже одразу після пологів. А ще приносять подарунки і різні смаколики – особливо домашні томати, які зараз мені дуже смакують. Марічка Падалко запропонувала привезти на роботу фітбол – великий м`яч, який знімає біль у попереку після довготривалих ефірів. Турбота з усіх боків – дуже цінно це для мене.

Якою була ваша перша реакція, коли дізналися про вагітність?

Я, напевно, не усвідомила цього. Взагалі був певний ступор: деякий час я не могла повірити, що в мене буде дитина. Ще на початку березня відчула нетипову втому. Прокинулася, у мене були справи з документами, потім о 19.30 випуск ТСН на Ютубі – цілий день була на ногах, і зрозуміла, що є якась нетипова втома і я нічого не можу робити. І тоді наша Галя, досвідчений гример на «1+1 Україна», каже мені: «Наташо, з тебе хтось наче висмоктав всю енергію». Я погодилася з нею та відповіла: «Так, в мене немає сил, не знаю, що відбувається». Ми посміялися з цього і забули, а через декілька днів дізналась, що вагітна. І першим симптомом була саме нетипова втома, але з часом минулося.

Вже обираєте одяг / ліжечко / візок для малечі?

Я себе називаю «людина-стратегія» або «людина-план»: люблю, коли все заздалегідь підготовлено. Тому коли жінки кажуть, що краще купувати все на останньому місяці, я не зможу зробити в цей період, адже мені потрібно, щоб все було заздалегідь. Вже придбала одяг на перші місяці, пляшечку, візок також обрала та замовила. На останні місяці залишу ліжечко, ванночку та інші речі, які потрібні для дитини, адже я розумію, що хочу працювати, поки вистачить сил. Планую до останнього місяця, але ніхто не знає, як там буде. Саме тому, що я не встигну поєднувати роботу, свій графік і все організувати для дитини, я почала це все робити поступово, аби в нас з чоловіком все було готове до народження малюка.

Розкажіть, як змінився ваш гардероб за час вагітності.

Багато речей я продала, а кошти передала на дрони для ЗСУ. Це і друге життя для речей, які мені малі або вже не так подобаються, і добра справа. А ефірний гардероб не змінився – у мене багато костюмів із жакетами, які як раз приховують животик. А от зі штанами – інша історія, бо вони не сходяться на мені, і ми зі стилістами придумали закріплювати їх шнурком. Це виглядає дуже кумедно, але врешті-решт практично. Наша костюмер Таня має «золоті руки», деякі ефірні штани вона розшила, тому поки не змінюю образи.

Все встигаєте зараз? Як ви розподіляєте свій час та зусилля між роботою і підготовкою до народження?

Насправді я намагаюся трошки спокійніше ставитися до своєї роботи, емоцій, ефірів. Тепер усі плани записую, заздалегідь усе планую, аби не було навантаження, що за один день треба все терміново зробити, або аврал на роботі перед ефіром й потрібно негайно написати питання чи начитки. Я стараюсь усе розподіляти, аби в мене залишався ресурс, щоб дитині теж було комфортно.

Де (або в чому) відновлюєте свої сили та знаходите «ресурс»? Чи змінилося це з вагітністю?

Я не знаю, як це працює, але я дійсно відчуваю якийсь прилив енергії. Можливо, це до 30-го тижня буде відбуватися, проте зараз я відчуваю в собі сили. Із початком вагітності почала вдосконалювати англійську, до цього в мене завжди не вистачало на це часу. Я думала, що постійно зайнята, і мені не до цього. Але зараз я вагітна, працюю і знайшла час на вдосконалення англійської. Зараз мені так цікаво, що не пропустила жодного заняття за цей місяць. Потім колега до мене підійшла і каже, що під час вагітності треба вчити нові мови, дізнаватися щось нове, бо це дійсно впливає на дитину. Я просто відчула це на суто природному рівні, що в мене є жага, наприклад, до вдосконалення англійської мови. Відновлююся також завдяки природі. Ми виїжджаємо в ліс подихати свіжим повітрям, на озеро чи в якийсь заміський комплекс – це дійсно допомагає.

У кінці жовтня 2022 року ви спільно з українськими зірками продали на благодійному аукціоні в Чикаго прапор України за рекордну суму – 69 тисяч доларів.  Чи відбуватимуться й надалі схожі ініціативи?  На вашу думку, чи реально зібрати аналогічну суму або й навіть побити рекорд зараз?

Я, звісно, мрію про те, що вдасться побити рекорд Чикаго. Тоді за історичний прапор вдалося зібрати 70 тисяч доларів допомоги. Для української діаспори і нас усіх був шок, яку суму нам вдалося зібрати. Але цього разу я везу у США не менш потужний благодійний лот.

27 серпня планується благодійний концерт у Флориді. Там будуть присутні українські зірки: співаки Олег Скрипка, ALYOSHA, Ірина Білик. Мене запросили провести цей захід і заодно привезти лот, підготовкою якого зараз займаюсь. 

Цього разу я подумала, як на другий рік війни зробити так, аби люди задонатили якомога більше грошей, тому що кошти на протезування військових потрібні, і якомога більше. Саме тому для лота обрала макет «Мрії» – найбільшого літака у світі, який зруйнували росіяни. Це символ України. Головний мій меседж такий: «Мрія» ще буде літати, а нашим військовим потрібно ходити вже зараз. Думаю, немає такого українця, який не обожнює літак «Мрія» і не хоче мати його модель, тим паче вона ліцензована, якісна, дуже крута. Я б сама собі хотіла мати таку вдома, просто на згадку про цей літак-гігант. А ще й з підписами лідерів нашої держави, які проявили себе під час великої війни. Вважаю, що цей лот гідний уваги української діаспори в Америці. Сподіваюсь, нам вдасться вторгувати за нього пристойну суму для того, щоб допомогти якомога більшій кількості бійців, які втратили кінцівки на війні.

Чи не заперечували лікарі майбутньому польоту?

Спочатку у мене були певні сумніви, тож я проконсультувалась з лікарями, і вони мені дозволили летіти. Навіть поділилися певними лайфхаками, як підготувати себе до польоту. Вважаю, якщо можу допомогти нашій країні й зараз відчуваю в собі сили, то навіть вагітною маю полетіти на цей концерт та вторгувати кошти на допомогу нашим військовим.

Якби не журналісткою, ким би була Наталя Островська?

Психологом, напевно. Насправді ще в 10-му класі всі називали мене журналісткою і ніхто не уявляв в іншій сфері. Пам'ятаю, навіть на випускному нас пародіювали молодші учні, і одна дівчинка показала мене – зображувала журналістку, яка дратує усіх запитаннями. Вважаю, що це втілилось в життя, та радію, що мрія реалізувалася і я стала не психологом, не політологинею або культурологинею, тому що я також вступала на ці спеціальності, а саме журналісткою.

Що або хто вас надихає?

Надихає моя родина, спілкування з рідними, які мене підтримують та завжди знайдуть правильні слова.

Журналістика чи робота ведучої?

Робота ведучої – це не сидіти в студії і говорити те, що тобі написав редактор. Ми самі шукаємо теми для розмов, запрошуємо гостей, готуємо питання. Це великий шмат роботи саме журналістської. І до того ж я не завжди сиджу в студії: можу виїжджати, записувати сюжети. До прикладу, довгий час слідкувала за «кагарлицькою справою», де поліцейські зґвалтували жінку у відділку поліції: їздила на суд, записувала сюжет про це. В умовах війни з нашим графіком не завжди виходить продовжувати займатися кореспондентською роботою, підіймати важливі теми саме на виїзді, а не лише в студії. Але мені більше до вподоби, коли кажуть, що я журналістка, і я вважаю, що займаюсь журналістською діяльністю.