Найкрасивіші освідчення в коханні – добірка до 14 лютого
Як привітати кохану людину з Днем святого Валентина.
Завтра майже у всьому світі люди відзначатимуть День святого Валентина – свято всіх закоханих та день романтичних побачень із коханими. Напередодні Дня закоханих важливим ділом для пар є привітати свою другу половинку. Але з кожним роком знайти гарне, оригінальне та пронизливе привітання стає все важче.
В Інтернеті багато красивих віршів, листівок та освідчень у коханні, але щоб знайти підходяще доведеться витратити багато часу. У цій статті ми пропонуємо ознайомитися з добіркою найкращих освідчень у коханні, коротких привітань у віршах, прозі та словах великих письменників.
Як привітати кохану людину з Днем святого Валентина своїми словами - проза
Ти найрідніша і найулюбленіша людина у світі.
Коли тебе довго немає поряд, світ стає нецікавим.
А коли ти зі мною – щасливішої людини немає на білому світі.
Ти повітря, яким я дихаю і без якого не можу прожити жодної секунди.
Я люблю тебе більше і сильніше за всіх на світі!
Є люди, з якими не хочеться розлучатися навіть на мить.
Вони як наркотик: чим більше їх дізнаєшся, тим менше шансів про них забути.
Таких людей хочеться осягати, у них хочеться розчинятися.
Вони полонять серця і захоплюють розум.
Таких людей мало, але все ж таки вони є.
Для мене така людина ти!
І я тебе дуже люблю!
Коли я читаю твої повідомлення, мені хочеться якнайшвидше тебе почути…
щоб слова з паперу, з екранів монітора та телефону зігріли
теплом твого голосу. Коли я чую твій голос, я мрію
скоріше тебе побачити… адже погляди щиріші за слова.
Коли я дивлюся на твою фотографію, я бажаю торкнутися тебе…
щоб відчути тепло твоїх рук. Давай швидше зустрінемося!
Я люблю тебе, і мені хочеться, щоб про це знав увесь світ,
але в той же час це була наша маленька таємниця.
Я хочу читати тебе, як відкриту книгу, але водночас
намагатися розгадати той секрет, що захований у тебе всередині.
Як привітати кохану людину з Днем святого Валентина у віршах
Я радо йду у твій полон,
в зіниці звабливі і темні.
Із човників твоїх долонь
стікає сонця мед на мене.
І виростає маєво густе,
ростуть над нами дивні трави.
І пахнеш ти, як синій степ,
омитий свіжими вітрами…
А потім понесеш в очах,
в зіницях
радість невгасиму,
що в травах
травень нас звінчав,
що дав нам сподівання сина.
Чи знаєш ти, як пишуться вірші?
Як лиються дощем слова у рими?
Зі спогадів, що ожили в душі,
Й блукають десь надіями марними.
Як завмирає, тремтячи, душа,
Як будиться у пам’яті забуте…
Й торкається пелюсткою вірша,
Того, що вже ніколи не вернути!
Як в грудях серце гупає чимдуж,
Гарячу кров ганяючи по жилах.
Як ніжним цвітом білих-білих руж
Спаде віршем все те, що пережила…
(Автор: Марта Кархут)
Любов твоя — це ніжний шепіт,
це вітру подих, сонця жар!
Коли я бачу твої очі,
я мов літаю серед хмар.
Любов твоя — це ніжні руки,
це серця стукіт,блискіт зір.
І я благаю вищі сили,
щоб врятували від зневір.
(Автор: Світлана Мельничук)
Кохай мене, кохай!
Як перший раз, завжди!
Ніколи не пускай,
не додавай води!
Цілуй мої долоні,
руку в руці тримай!
Цілуй мене у скроні,
в очах шукай свій рай!
Мій погляд на собі,
гарячий памятай!
Дарую я тобі,
усю себе, кохай!
Твоя і назавжди,
кохання ти тримай!
Й співсолоду сліди
з думок не випускай!
Кохай мене, кохай!
І дихай так, як я!
Коханий, памятай,
що я лише твоя!
(Автор: Аліна Кардаш)
Ти — моє серденько , ти — моє життя,
Ти — моя пристрасть, тебе цілую я!
І кожен у світі про це має знати,
Тебе все життя буду я обіймати.
Кожен твій погляд я досі ловлю
І щодня повторюю, як сильно люблю.
Вірю, ти також мене палко кохаєш,
Адже ти мій єдиний, і ти це знаєш.
У нас з тобою попереду ще ціла вічність,
Сподіваюсь, зрозумієш ти мою ліричність.
Знай, що ніколи я тебе не покину.
Усією душею до тебе я лину.
Повторю мільйон разів, як тебе я кохаю,
Та із Днем Святого Валентина привітаю!
Ти — моє серденько , ти — моє життя,
Ти — моя пристрасть, тебе цілую я!
(Автор: Ельвіра Лаврущенко)
Як привітати кохану людину з Днем Святого Валентина словами українських письменників
Якби помножити любов усіх людей,
ту, що була, що є й що потім буде,
то буде ніч. Моя ж любов — як день,
не знають ще чуття такого люди.
Якби зібрати з неба всі зірки
і всі сонця з усіх небес на світі, —
моя любов горітиме яркіш
за всі сонця, на тисячі століттів.
Якби зірвать квітки з усіх планет,
що вітер їх під зорями колише, —
моя любов пахтітиме міцніше
над квіти всі, крізь років вічний лет.
Якби зібрать красунь усіх віків,
повз мене хай ідуть вони без краю, —
Марії я на них не проміняю,
ні одній з них не вклониться мій спів.
Хай очі їх зіллються в зір один,
і в серце зір цей буде хай світити, —
зачарувать мене не зможе він —
твоїх очей йому не замінити.
З яких зірок злетіла ти сюди,
така ясна, що спів про тебе лине?
Світи ж мені, світи мені завжди,
над зорі всі, зоря моя єдина!
(Автор: Володимир Сосюра)
***
Очима ти сказав мені: люблю.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю
несказане лишилось несказанним.
Життя ішло, минуло той перон,
Гукала тиша рупором вокзальним.
Багато слів написано пером.
Несказане лишилось несказанним.
Світали ночі, вечоріли дні.
Не раз хитнула доля терезами.
Слова як сонце сходили в мені.
Несказане лишилось несказанним.
***
Спини мене отямся і отям
така любов буває раз в ніколи
вона ж промчить над зламаним життям
за нею ж будуть бігти видноколи
вона ж порве нам спокій до струни
вона ж слова поспалює вустами
спини мене спини і схамени
ще поки можу думати востаннє
ще поки можу але вже не можу
настала черга й на мою зорю
чи біля тебе душу відморожу
чи біля тебе полум’ям згорю.
***
Я дуже тяжко Вами відболіла.
Це все було як марення, як сон.
Любов підкралась тихо, як Даліла,
А розум спав, довірливий Самсон.
Тепер пора прощатися нам. Будень.
На білих вікнах змерзли вітражі.
І як ми будем, як тепер ми будем?!
Такі вже рідні, і такі чужі.
Ця казка днів – вона була недовгою.
Цей світлий сон – пішов без вороття.
Це тихе сяйво над моєю долею! –
Воно лишилось на усе життя.
(Автор: Ліна Костенко)
***
Не любити тебе — не можна.
Володіти тобою — жаль.
І хвилина діяння кожна
Випромінює нам печаль.
Бути разом… в однім цілунку.
Злить уста і серця свої.
Тільки в хвилі нема порятунку…
Плачуть вночі лишень солов’ї…
Ти в хвилину чуттєвої бурі
Не віддайся мені, дивись,
Бачиш вечора крила похмурі?
То над нами вони зійшлись.
Хай нам кажуть: любити можна
Тільки раз. Того разу й жаль,
І щаслива хвилина кожна
Випромінює нам печаль.
Не ховайся в зволоженім зорі,
Бо розгойдані береги
Поглинаючих фантасмагорій
Будуть завжди нам дорогі.
Ні! Знайти і в чуттєвих бурях
Не перейдену нами грань,
Щоб не відати днів похмурих,
Щоб не знати про гнів прощань.
Не любити тебе — не можна,
та й любитись з тобою — жаль,
бо хвилина кохання кожна
випромінює нам печаль.
(Автор: Василь Стус)
