«Магія — це зброя. І за неї відповідають»: відверта розмова з Ярославою Федоровою

Вона не продає швидких “чудес” і не працює з усіма. Жриця Santa Muerte, наймогутніша спадкова відьма України Ярослава Солодєєва (Федорова) говорить про магію як про дисципліну й відповідальність, а не красивий ритуал “на бажання”. У цьому інтерв’ю — про спадкову силу, родові рішення, шлях випробувань і про те, чому справжня робота з долею ніколи не буває «на вчора».

Ваша сила — спадкова. Пам’ятаєте той момент у дитинстві, коли ви вперше відчули, що світ відповідає вам інакше, ніж іншим?

Так, моя сила — спадкова. Але в дитинстві й навіть у більш дорослому віці мені здавалося, що так у всіх. Я не можу сказати, що світ відповідав мені якось інакше, ніж іншим людям. У мене не було чіткого моменту переходу — ніби «було так, а потім сталася подія, і я раптом щось зрозуміла та відчула». Це працювало інакше.

Мені здавалося, що всі мої ровесники бачать домовиків, що всі вміють розмовляти з водою. Спілкування з силами — це не лише про отримання інформації. Це просто означає, що в тебе більше «близьких друзів», якщо так можна сказати, ніж у звичайної людини. Я довго думала, що так у кожного.

Насправді, якби люди уважніше помічали, як із ними говорить простір і різні сили, багатьом стало б набагато простіше. Бо кожна людина може отримувати знаки й відповіді на свої питання — і знаходити рішення через зовнішній світ. У когось цей контакт проявляється раніше, у когось — пізніше, але база є в усіх.

Я б сказала, що відьми й чарівники — це люди, які народжуються в казці й живуть у ній. Вони не відмовляються від цієї «казки»: вірять, знають і користуються цим. І саме тому іноді — страшніше.

Хто в вашому роді вперше передав вам знання й знак, що колись ви станете жрицею? Це було добровільне прийняття чи обрання, від якого неможливо відмовитися?

Передача знань — це не завжди якийсь окремий ритуал. Так, мої родичі робили зі мною певні ритуальні дії, але вже тоді, коли стало зрозуміло, що сила й дар справді передалися мені у спадок. Лише після цього відбулося своєрідне «підключення» до сили. Мені було приблизно п’ять років.

Я не можу сказати, що це приємний досвід. І, чесно, він зовсім не схожий на те, що показують у серіалах. Це як бурхлива ріка, що змінює ландшафт: так само сила змінює характер людини й її життя. Іноді це дуже важкі зміни. На тебе накочується відповідальність, з’являються виклики, які зовсім не притаманні дитині. Ти від цього роздратований, засмучений — і здається, що все пішло не за планом.

Певні знання — як із цим жити, як із цим справлятися — мені багато в чому давав дід. Але це сприймалося радше як філософія життя. Не інструкція і не конспект на тему «якщо побачив демона — роби так». Ні. Тобі просто відповідають на твої питання, коли вони виникають.

Дуже важливо, що це робить близька людина: вона сама це пройшла, пережила ще з малого віку й розуміє, які бувають виклики, як виглядає прийняття сили — і що робити далі. І, по суті, в мене не було варіанту «взяти чи не взяти». Це було не моє рішення. Це було рішення роду.

Santa Muerte — це не просто культ, а сила, яку не кожен витримає. Як відбувся ваш особистий контакт із Нею, і що було найважчим у прийнятті цього шляху?

Ще до того, як у моєму житті з’явилася Santa Muerte (а сталося це на початку 2000-х), я вже спілкувалася з мертвими й працювала із силою смерті. До кожної людини приходить її смерть — і вона має свій вигляд. Я це бачила через близьких: бачила, коли смерть прийшла за моєю бабусею — за чотири дні до її відходу. Бачила, коли смерть прийшла до батька мого вітчима — він не був рідним, але для мене залишався дідусем.

Смерть не приходить миттєво. Це не так, що людина є — і раптом «клац». Ті, кому час іти, часто відчувають це: хтось яскравіше, хтось тихіше. Якщо ти працюєш із силою Santa Muerte, із силою смерті — це одна природа. Але якщо ти звертаєшся до Неї як вірянин — це зовсім інший рівень взаємодії.

Я хочу сказати важливе: вірити в Святу Смерть, спілкуватися з Нею може будь-яка людина. Santa Muerte допомагає прожити життя інакше — яскравіше, менш болісно. Допомагає пройти важкі часи, випробування, а також — прожити радість так, щоб не втратити себе. Бо часто буває: коли людині дуже добре, вона втрачає землю під ногами й починає думати, що так буде завжди, що вона «сама все зробила» і ніхто не допомагав.

Свята Смерть — як добра мама: приймає тебе будь-яким — з помилками й талантами, просто тебе.

Але шлях жриці Santa Muerte — важкий. Він не про книжки, марафони чи курси. Якщо ти приходиш до Неї служити, це шлях випробувань і нелегких рішень. І дуже часто — це шлях на межі того, що Вона справді може забрати. Тому треба пройти його максимально технічно й уважно, щоб не втрапити в халепу.

На яку людину ви ніколи не візьмете ритуал чи консультацію? Які критерії відсікають тих, з ким Ви не готові працювати або хто не готовий до роботи з Вами?

Є люди, яких я принципово не беру. По-перше, з 2014 року я не приймаю клієнтів із Росії — ні за які гроші. У мене навіть був випадок нещодавно: жінка написала, що дуже хоче до мене на консультацію. Я пояснила умови, а вона уточнила, що зараз живе в Росії, хоч сама з України. Я відмовила. Для мене це принципово.

По-друге, я не працюю з політиками. У мене немає серед клієнтів депутатів, представників політичних сил, людей, які є саме політиками. Бізнес високого рівня — так. Представники шоу-бізнесу — можливо. Держслужбовці високого рівня — так. Але політики — ні. Ніколи.

Ви працюєте з долями, енергіями і тінями людей. Що для вас головніше — сила чи відповідальність? І що робить відьму такого високого рангу, як Ви, небезпечною, якщо вона не готова до власної сили?

Для мене найголовніше в роботі — відповідальність, а не сила. Бо магія — це сфера, де «дурна голова» справді не дає спокою всім навколо. У тебе може бути багато сили, але якщо ти не розумієш механізмів, як побудований світ, ти наробиш біди не лише собі. Ти наробиш біди людині, яка до тебе прийшла, і людям, які з нею пов’язані.

Навіть якщо комусь здається, що він самотній і «нікому не потрібний», це неправда. Кожна людина — як нитка в килимі: пов’язана з іншими певним візерунком життя. Тому, працюючи з однією людиною, ти маєш бачити загальну картину й не руйнувати її.

Окрім відповідальності, ключове — дисципліна. Не буває так, що «раз — зробили ритуал, і все вдалося». Найчастіше це комплекс роботи: у певний час, із чіткими правилами, із деталями, які не можна пропускати. Ти можеш не поспати, можеш не поїсти, але пропустити час ритуалу — не можеш. Бо вся попередня робота піде нанівець.

Сила спочатку дається в певному обсязі, а потім багато чого можна напрацювати. І це напрацьовується так: чим більше ти віддаєш, тим більше отримуєш.

Чи були моменти у вашій практиці, коли сила роду втручалася у ситуацію так потужно, що навіть ви були здивовані результатом?  

Сила роду проявляється в тому, що маг або відьма, проживаючи своє життя, прокладає шляхи для дітей, онуків, правнуків — іноді аж до сьомого коліна. Дуже багато ситуацій у житті людини з такого роду вже «протягнуті» наперед: сили роду завчасно вибудували події, привели потрібних людей, ніби уклали певні домовленості з простором, з богами — як кому ближче це називати.

Якщо говорити, чи дивувало мене це настільки, що я була вражена результатом, — я дивуюся майже щодня. Я дивуюся тому, як пов’язані між собою події, як мене оберігають і підказують — через людей, через фрази, через музику в машині, через випадкове почуте на вулиці чи в магазині. Ти отримуєш дороговкази — і інколи від цього буквально перехоплює подих: «Невже так можна було?»

Це процес. Ти живеш у казці. Інколи вона важка й небезпечна, але такий шлях.

Ваші клієнти — бізнес, публічні люди, ті, хто не може дозволити собі помилки. За що саме вони цінують вашу роботу? Що відрізняє вас від сотень “інста-практиків”?

Я думаю, це варто питати у клієнтів, за що вони мене цінують. Але моя відповідь — така: я переймаюся долею людини, яка до мене приходить. Вона для мене не «клієнт» і не «об’єкт», і тим паче не людина, з якої треба просто взяти гроші. Я працюю індивідуально з кожним — незалежно від статусу. Мені не важливо, хто людина: двірник, продавчиня, майстриня манікюру, співачка чи великий бізнесмен. Якщо я беру людину в роботу — це стає частиною мого життя.

Особливо якщо робота довга. Є теми, які неможливо «закрити» швидко — за десять днів чи навіть за місяць. І точно не за формулою «заплатите — і завтра все буде». Кожна людина — нитка в килимі життя. І наше завдання — вплести цю нитку так, щоб вона була на своєму місці й створювала правильний візерунок у взаємодії з іншими.

Ще одна причина, чому мене цінують, — я кажу правду. Якщо щось зробити неможливо, я так і скажу: «Ніяк. Ні за які гроші». Я не буду обманювати. Так, іноді через це я недоотримую гроші. Але я не працюю інакше.

І, звісно, люди цінують відчуття захисту. Я ставлю не просто «щит» від магічних впливів — я намагаюся прокладати людині шлях. Постійні клієнти можуть не виходити на зв’язок довго, а потім написати: «Ви мене пам’ятаєте?» — і, звісно, я пам’ятаю. Якщо було добре й стало важко — ми працюємо, щоб знову стало добре.

Чесність, працелюбність і вміння доводити справу до кінця — це те, на чому тримається моя робота.

Ви не ведете масових курсів і не навчаєте всіх охочих. Чому доступ до вас — це привілей, а не послуга для ринку?

Я не веду масових курсів і не навчаю всіх охочих, тому що магія — це зброя. Коли ти даєш людині зброю й навчаєш із нею поводитися, ти несеш відповідальність за те, як вона це використає.

У мене був досвід індивідуального навчання, і в одному випадку людина почала застосовувати силу дуже некоректно. А перше, про що я говорю на навчанні, — це незручна річ: ти маєш відмовитися від багатьох простих людських бажань. Бо коли ти відьма, дуже дурно робити привороти «на всіх чоловіків» чи воювати з «суперницями» методами кладовища. На жаль, я знаю таких дівчат. Вони не дивляться на наслідки — вони думають: «Я хочу зараз». Оце «хочу» вбиває магію.

Навіть якщо ти навчиш людину, але вона багато разів зробить щось не те, у неї заберуть силу й можливість. Я не можу дати конспект. Я можу прокласти шлях, можу відповідати на питання, але шлях мага і відьми — це щоденна робота над собою й навчання, незалежно від віку та стажу. Тому курси — точно не моє.

До того ж у мене є знання, які дуже ексклюзивні. А деякі речі взагалі неможливо передати, бо вони родові й переходять лише за правом крові. Це не передається «якимось ритуалом». Просто неможливо.

Багато хто вважає, що магія — це техніка. Але у вашому випадку це — сила. Як ви визначаєте: людині потрібен ритуал, робота з психотерапевтом чи взагалі нічого робити не можна?

Магія — це не лише сила, це ще й техніка. Сила — це паливо, на якому «їде» робота мага. А техніка — це сама робота, ритуали. Ритуали неможливі без сили. Але й сила без техніки — пуста. Без знання вона працює криво.

Як я визначаю, що потрібно людині? Я дивлюся або через Таро, або через свої авторські техніки. І вже після цього розумію, чи людині справді потрібна магія, чи їй краще йти до психотерапевта, бо магія не допоможе. У такому випадку це буде лише втрата часу без результату.

Є важливий момент: ми не можемо змінити людину магією. Жодною магією. Людина може змінитися лише сама — через роботу над собою, через психотерапію, через усвідомлення, через зміни реакцій і мислення.

Магія — це шлях, по якому рухається процес. Але вирішувати все «тільки магією» — неправильно і некоректно щодо клієнта, і некоректно щодо майстра. Якщо немає чого змінювати магією, то скільки її не роби — нічого не зміниться. Буде тільки гірше й гірше.

Як ви бачите роль відьми високого рангу у сучасній Україні? Це про захист, про трансформацію — чи про щось значно більше, що не кожен готовий почути?

Я не дуже розумію, що таке «відьма високого рангу», бо ранг визначають після смерті — коли прийдеш на суд. Оці історії на кшталт «я — найкраща відьма України» чи «я — найсильніший маг» можуть гарно звучати. Можна отримувати премії, виходити у фінал шоу, як було в мене, навіть ставати переможцем. Але дипломи, ордени й кубки працюють не так.

Шлях будь-якої відьми — в Україні чи в іншій країні — це допомагати людям трансформувати своє життя. Це захищати — іноді від них самих, іноді від зовнішніх обставин. І найголовніше — не втручатися туди, куди втручатися не можна.

Я вважаю, що відьми й чаклуни не мають права втручатися в політику. Так, у багатьох політиків є свої «відьми» й «колдуни», вони звертаються. Але, як правило, нічим добрим це не закінчується — ні для країни, ні для людини, ні для майстра. Зазвичай це має дуже важкі наслідки.

Бонус-питання:
Що ви вважаєте найбільшою ілюзією людей про магію — і що з цього руйнується першим, коли вони приходять до вас?

Найбільша ілюзія людей про магію — що в мага або відьми десь у кишені є чарівна паличка. Дістав, махнув, сказав «абракадабра» — і все змінилося за хвилину так, як хоче людина. На жаль, чарівної палички ніхто не видає.

Будь-яка магія — це процес. Він технічний. Чим складніша задача — тим довший шлях. Чим простіша — тим швидше. Але люди хочуть «на вчора», а «на вчора» не буває. Часто не буває навіть «на завтра», бо в кожного процесу є свій час.

Це як будувати будинок: неможливо зробити красивий дах, якщо ти навіть не викопав котлован під фундамент. А в людей є ілюзія, підживлена фільмами, серіалами, книжками й магічними шоу, де все подано дуже яскраво. У житті все не завжди естетично і майже ніколи не працює миттєво.

Коли ти це пояснюєш, люди іноді схожі на дітей, які раптом зрозуміли, що подарунки під ялинку кладе не Санта чи Миколай. Вони засмучуються. Бо всі хочуть дива. А диво — це довгий процес із серйозною підготовкою.