«Я збирала себе по шматочках»: Настя Цимбалару – про вигорання, силу та нові кордони 2026 рок

В інтерв’ю afisha.bigmir.net акторка відверто говорить про вигорання, ціну успіху, благодійність і те, з яким відчуттям входить у 2026-й.

2025 рік був для вас дуже насиченим. Якщо озирнутися назад – який момент або проєкт став для вас внутрішньою точкою росту?

Загалом увесь рік став для мене певним трампліном. Хоча він був дуже непростим і нестабільним. Було багато моментів розпачу й зневіри, внутрішнього згасання, розгубленості, втрати опори. І хоча в той період ці епізоди давалися дуже непросто, саме вони стали відправною точкою для нових досягнень.

Саме через такі моменти й відбувається особистісний зріст. У мене був досить тривалий період вигорання – я збирала себе по шматочках не один місяць. Але це дало свої плоди: зрештою я відчула неабияку внутрішню силу та натхнення, щоб продовжувати свій шлях і наповнювати його новими цілями. Тому в 2026-й входжу дуже зарядженою й невимовно вмотивованою.

Чи був цього року виклик, який змусив вас вийти із зони комфорту – професійно або особисто?

Мені здається, що вся моя діяльність – це суцільний вихід із зони комфорту. Якщо прислухатися до внутрішнього голосу і власної ліні, я б місяцями сиділа вдома, проводячи час у компанії книжок.

Але, на щастя, є амбіції, які цього не дозволяють.

Кожен вихід на знімальний майданчик, де ти відкриваєшся в кадрі, кожен вихід «у світ», кожен мій проєкт – це страх і сумніви щодо результату. Але, долаючи цей дискомфорт, народжується щось нове, здійснюються мрії, і життя наповнюється великою кількістю яскравих моментів, які запам’ятовуються на все життя.

Ви багато працювали з різними форматами – серіали, кіно, публічні проєкти. Який досвід у 2025-му найбільше вас змінив як акторку?

Цього року був непростий проєкт «Слідча», який показав мені, якою сильною я можу бути, і продемонстрував обсяг відповідальності, який я здатна витримати, водночас даючи якісний професійний результат.

Також був мій перший повнометражний фільм, у якому я спробувала себе в абсолютно новому для себе жанрі – комедії. Він дозволив розкрити цю сторону глядачеві й переконав мене, що це моя стихія.

Окремо – досвід великої кількості благодійних подій, до яких було залучено багато людей. У межах масштабних проєктів мені вдалося підтримати велику кількість жінок по всій Україні та зібрати значні суми донатів для наших захисників. Усе це вимагало зусиль, але вони повністю виправдалися й подарували мені не лише віру у власні сили, а й упевненість у тому, що я можу нести світло, бути корисною та надихати інших.

Як за цей рік трансформувалося ваше ставлення до професії? Що ви сьогодні точно не робите так, як раніше?

Ставлення до професії не змінилося, адже я завжди з великою відповідальністю підходила до кожного проєкту. Я переконана: не буває «маленьких» ролей чи провальних сценаріїв. Є лише твоє завдання – зробити матеріал по-справжньому захопливим і яскравим.

Тож, скоріше, я ще раз переконалася, що тільки щире, відповідальне й професійне ставлення до своєї роботи може дати гідний результат.

Публіка бачить успіх, прем’єри, обкладинки. А що з того, що залишилося «за кадром», було для вас найскладнішим у 2025 році?

Уся фізична й ментальна втома залишається тільки зі мною. Публіка бачить результат і надихається ним. Але шлях із усіма труднощами, недосипанням, браком часу на себе й близьких, хворобами, спустошенням і вигоранням – завжди залишається за кадром.

Водночас цього року я намагалася бути чеснішою зі своєю аудиторією й не раз публікувала в Instagram себе в різних станах, розповідаючи про власний досвід. І це теж знайшло відгук. Інколи варто впускати людей у цю «особисту» зону, бо навіть у такому стані хтось знаходить для себе підтримку.

Як вам вдається тримати баланс між щільним графіком, публічністю та особистим життям? Чи навчилися ви берегти себе?

Ніяк не навчилася. І чим далі, тим менше вірю, що це можливо. Зараз робота займає майже весь мій час. Але я цим горю, живу своїми проєктами й планами на майбутнє. Це мене захоплює, заряджає, і мені не хочеться зупинятися.

Робота й є моїм життям, і поки мене це цілком влаштовує. Водночас я взяла за правило раз на пів року їздити хоча б на тижневий відпочинок. Це допомагає не згоріти й продовжувати рухатися в тому ж темпі.

Що для вас сьогодні означає успіх – і чи змінилося це визначення за останній рік?

Сьогодні для мене успіх – це відчуття внутрішньої цілісності та чесності з собою. Коли я виходжу на сцену або в кадр і точно знаю, навіщо я тут, що хочу сказати цією роллю і чи не зраджую власним цінностям.

Також успіх – це можливість залишатися живою й чутливою, не зачерствіти емоційно попри втому й реальність, у якій ми живемо. Це мати сили працювати, розвиватися, бути корисною своїй країні та людям через мистецтво й водночас зберігати внутрішню рівновагу.

У якому напрямку вам найцікавіше розвиватися у 2026 році?

Оскільки я лише почала знайомство з повнометражним кіно, хочу продовжувати розвиватися саме в цьому напрямку. Вірю, що моя головна роль ще на мене чекає.

Чи є жанр або тип ролі, до якого ви свідомо йдете?

Я не орієнтуюся на конкретний жанр. Мене може захопити сама історія, сюжет, закладені сенси, режисер, команда чи партнери, у яких є чому повчитися. Я відкрита до експериментів і нового досвіду, тому із задоволенням пробуватиму себе в будь-якому жанровому кіно, яке мені відгукується.

2026-й для вас – це більше про масштаб, глибину чи експерименти?

Якщо говорити про минулий рік, то він був для мене про уроки, які потрібно було засвоїти, щоб у 2026-му відкрити для себе нові кордони. Саме на це й буду спрямовувати свої сили.

Чи можете трохи привідкрити завісу над проєктами наступного року?

Уже в березні відбудеться прем’єра мого другого повнометражного фільму – знову в комедійному жанрі. Це пригодницька авантюра. Захоплива й іронічна історія з дуже красивою картинкою в кадрі, адже зйомки проходили в Болгарії. Моя героїня неоднозначна й точно здивує глядача.

Також ми просто зараз знімаємо новий медичний серіал «Екстрена допомога» для телеканалу ICTV2. Дата прем’єри поки невідома, але, знаючи любов глядачів до моїх медичних історій, упевнена – цей проєкт теж знайде свого глядача.

Крім того, буде невелика роль у фільмі «Ігри небесної канцелярії». Хоч у мене там лише одна сцена, саме ця героїня і цей фільм найглибше потрапили в моє серце. Мрію, щоб це кіно стало новою візитівкою якісного українського кінопродукту.

З яким внутрішнім відчуттям ви входите в 2026 рік?

У 2026-й я заходжу з відчуттям тихої зібраності та вдячності. З готовністю жити й працювати далі, приймаючи реальність такою, якою вона є, і водночас знаходити в ній сенс, красу й надію.

А собі рік тому я сказала б просту річ: довіряй собі більше й не поспішай. Не вимагай від себе надлюдської сили щодня – ти вже робиш достатньо. Дозволь собі паузи, сумніви й втому. Вони не роблять тебе слабшою – вони роблять тебе живою. І головне – бережи внутрішній голос, бо саме він приведе туди, де тобі справді потрібно бути.