«Я завжди шукала пристрасть». Пішла з життя Бріжит Бардо — легенда кіно та секс-символ ХХ століття
Французька акторка Бріжит Бардо померла на 92-му році життя.
Про її смерть офіційно повідомив Фонд Бріжит Бардо, який артистка заснувала й багато років очолювала, присвятивши себе захисту тварин.
«З невимовним сумом Фонд Бріжит Бардо повідомляє про смерть своєї засновниці та президентки, мадам Бріжит Бардо. Всесвітньо відома акторка і співачка свого часу відмовилася від блискучої кар’єри, щоб присвятити все життя і сили захисту тварин», — йдеться в заяві фонду.
Причини смерті акторки наразі не розголошуються. Також не повідомляються час і місце її кончини.
Відомо, що за місяць до смерті Бардо була госпіталізована. У листопаді вона понад десять днів перебувала в лікарні «Сен-Жан» у Тулоні. Це була вже друга госпіталізація за два місяці: у жовтні акторці зробили операцію через важке захворювання, подробиці якого не розкривалися. Раніше, у квітні, Бардо лікувалася від гострої дихальної недостатності.
Ікона епохи
У 1950–1960-х роках Бріжит Бардо вважали однією з найкрасивіших жінок світу та символом нової жіночої свободи. Вона народилася 28 вересня 1934 року в Парижі в заможній родині, з дитинства займалася балетом, а у 15 років уперше з’явилася на обкладинці журналу Elle. Саме тоді розпочалася її стрімка модельна кар’єра, яка згодом привела її в кіно.
Світову славу Бардо принесла роль у фільмі «І Бог створив жінку» (1956) режисера Роже Вадима, який на той час був її чоловіком. Стрічка, що за мірками того часу сміливо говорила про жіночу сексуальність, спричинила скандал і водночас стала міжнародним хітом. Бардо миттєво перетворилася на головну кінозірку Франції, а американська преса закріпила за нею статус секс-символу.
Після цього вийшли успішні фільми «Норовлива дівчина», «Жінка і паяц», «Бабетта йде на війну», «Танцюй зі мною» — картини, у яких її образ балансував між комедією та відвертою провокацією і незмінно збирав повні зали.
Більше, ніж краса
Акторський талант Бардо яскраво проявився й в авторському кіно. Судова драма Анрі-Жоржа Клузо «Істина» була номінована на «Оскар» і принесла акторці премію «Давид ді Донателло». Зйомки фільму супроводжувалися підвищеною увагою таблоїдів і особистими скандалами, які ледь не завершилися трагедією — в один із моментів Бардо намагалася накласти на себе руки.
Знаковою стала й роль у фільмі Жана-Люка Годара «Зневага». Луї Маль значною мірою надихався її долею, знімаючи стрічку «Приватне життя», а згодом саме у нього Бардо зіграла свою першу повноцінну роль у Голлівуді — у фільмі «Віва Марія!».
«Бріжит завжди випромінювала сексуальну свободу. Вона була абсолютно відкритою і вільною людиною, позбавленою будь-якої агресії», — згадував Роже Вадим.
Музика, пристрасть і відхід з кіно
Наприкінці 1960-х років Бардо активно займалася музикою. Саме вона першою виконала пісню Сержа Генсбура Je t’aime… moi non plus, однак через особисті обставини заборонила її випуск. Згодом композицію було перезаписано з Джейн Біркін, і вона стала світовим хітом.
У 1973 році, не досягнувши й сорока років, Бардо несподівано оголосила про завершення кінокар’єри, заявивши, що хоче «піти елегантно». Вона повністю присвятила себе захисту тварин та екології, боролася проти жорстокого поводження з ними, виступала за порятунок морських котиків і слонів, а також за заборону боєнь для скакових коней.
«Божевілля, яке мене оточувало, завжди здавалося мені нереальним. Я так і не була готова до життя зірки», — зізнавалася акторка.
Особисте життя
Особисте життя Бріжит Бардо незмінно привертало увагу публіки. Серед її романів — актори Жан-Луї Трентіньян і Воррен Бітті, музиканти Саша Дістель і Серж Генсбур. Офіційно вона була одружена чотири рази. Останній шлюб — із Бернаром д’Ормалем — тривав із 1992 року до кінця її життя.
Єдиний син акторки, Ніколя, народився у шлюбі з Жаком Шарр’є. Після розлучення його виховував батько, і налагодити стосунки з сином Бардо так і не змогла.
«Я завжди шукала пристрасть — і саме тому була невірною», — говорила вона про себе.
Бріжит Бардо назавжди залишилася символом своєї епохи — жінкою, яка змінила уявлення про свободу, красу та право жити за власними правилами.
