Повернення до життя після втрати дому, роботи чи партнера

За останні роки мільйони українців втратили своє звичне життя – дім, роботу, близьких. Здається, ніби хтось вимкнув світло у квартирі душі, а ви стоїте посеред кімнати, в якій нічого не залишилось. Але життя – не завжди про початок з нуля. Іноді – про нове дихання на руїнах. У цій статті – чесна розмова про біль і відновлення. З прикладами, підтримкою і порадами від психологині Ірини Шеньє.

Коли втрата вириває серце з реальності

Ви прокидаєтесь у чужому місті. У квартирі без фотографій. У тілі, яке не знає, куди йти. Поруч – ні знайомого обійму, ні улюбленої кави, ні звичних звуків. Замість цього – порожнеча. І мовчазне запитання: «Хто я тепер?»

«Втрата дому, роботи чи партнера – це втрата не лише зовнішнього, а й частини внутрішньої опори. У таких ситуаціях болить не те, що пішло. А те, ким ми були в тому, що пішло», – пояснює Ірина Шеньє.

Втрата дому: коли без стін важко зібрати думки

Дім – це більше, ніж дах. Це запах, ритуали, знайомий кут дивану. І коли його не стає – здається, ніби розчинилась частина вас.

«Мені більше нема куди повертатися...»

 «Я більше не знаю, де моє місце...»

«Після втрати дому важливо не шукати точну копію минулого. А дозволити собі створити нове місце сили – навіть якщо воно поки що в голові чи серці», – каже психологиня.

Втрата роботи: не тільки про гроші

Робота – це ідентичність. Вона давала вам відчуття значущості, контролю, майбутнього. І коли її більше нема – зникає не лише зарплата, а й сенс.

«Я більше не знаю, хто я...»

 «Наче я стала(в) непотрібною...»

«Це нормально – сумувати. Але важливо пам’ятати: ви – більше, ніж посада. Ви не функція. Ви – цілісна людина, яка має право на паузу, на переосмислення, на новий шлях», – заспокоює Ірина Шеньє.

Втрата партнера: порожнє місце поруч і всередині

Коли йде кохана людина – зникає дзеркало, у якому ви себе бачили. Зникає «ми». І треба навчитися знову бути «я».

«Я не знаю, як жити без нього/неї...»

 «Кому я потрібна(ий) тепер?»

«Стосунки – це частина нашої ідентичності. Після втрати важливо дати собі час на горювання. Але ще важливіше – почати формувати нову версію себе. Без провини. Без поспіху. Без самознищення», – пояснює експертка.

Як повернути себе: 5 кроків від Ірини Шеньє

Дозвольте собі боліти. 

Не соромтесь сліз, злості, апатії. Це – частина відновлення.

Знайдіть опору в дрібницях. 

Сніданок. Прогулянка. Пісня. Маленькі звички – мов цвяхи, що тримають душу.

Запитуйте себе: «Що мені справді потрібно сьогодні?» – не вчора, не колись, а тут і тепер.

Говоріть із тими, хто чує. 

Знайдіть хоча б одну людину, яка не радить, а слухає. Це може бути подруга, психолог, навіть щоденник.

Пишіть свою нову історію. 

Не чекайте, що все повернеться. Запитуйте себе: «А що я можу створити тепер?»

«Ви не зобов’язані повертатися до старої себе. Ви можете створити нову. І вона – не слабша, не гірша. Вона – глибша. З досвідом, з болем, з правдою. І з новими силами», – підсумовує Ірина Шеньє.

Ви не самі. Порожнеча не кінець. Це – пауза перед новим життям. І навіть якщо ви зараз стоїте серед уламків – це ще не все. Бо там, де колись було зруйновано – можна знову збудувати. Але вже по-своєму. І вже для себе.

Зберігайте цю статтю. Повертайтесь до неї, коли буде темно. І пам’ятайте: темрява – не завжди про кінець. Іноді – про народження світла.