Євген Олійник: Спочатку мають зніматися актори, які служать чи служили у ЗСУ

Євген Олійник виконував головні ролі у топових фільмах та серіалах. Зокрема, «Дитячий охоронець», «Козаки. Абсолютно брехлива історія», «Формула щастя» та інші. Після початку повномасштабного вторгнення артист змінив вектор розвитку і присвячує весь свій час театру. Та чи повернеться він на великі екрани? Які трансформації відбулись з ним за останні роки в особистому житті? Та чому йому довелось робити вісім операцій та планувати дев'яту? Про все це вперше та ексклюзивно Євген Олійник розповів для afisha.bigmir.net 

Женя, в соцмережах ти розповідаєш про перебіг свого лікування. Розкажи, що сталося і на якому етапі наразі лікування? Чи не заважає це роботі? 

Проблеми зі здоров'ям були давно… Після фіналу зйомок у серіалі «Дитячий охоронець», а це за кілька тижнів до початку повномасштабного вторгнення, я вже розвалювався, неначе старе «Жигулі»… Минулі спортивні травми та інші пошкодження далися взнаки настільки, що мені було важко одягнути навіть футболку… А потім 24.02.2022… Довгий час не займався своїм здоров'ям та згодом все ж наважився почати робити капітальний ремонт свого зношеного тіла. За ці три роки проведено 8 операцій. Спочатку на хребті у досвідченого нейрохірурга, а потім далі по списку. Нещодавно зробив восьму операцію – на лівому плечі. Її необхідно було зробити саме через старі спортивні травми. Наразі триває реабілітація, проходить вона добре. Але попереду – дев'ята операція, така сама, але на правому плечі. Операції та реабілітація вибивають зі звичайного життя та роботи… Але ремонт потрібен! 

Чи не скучив ти сьогодні за кіно? Чи були пропозиції? На яку пропозицію ти б погодився наразі без роздумів?  

Про кіно не думав у ці роки. Так, пропозиції надходили та надходять. Але поки що відмовляюся. Невідомо, як знайти час. Та й є внутрішнє переконання – спочатку мають зніматися актори, які служать чи служили у ЗСУ. Це та данина, яку повинен їм віддати кінематограф за їхню службу. А потім уже, може, і мені щось знайдеться.

Погодився б на продовження «КОЗАКИ: абсолютно брехлива історія». Це, на мою думку, унікальний проєкт. Який, до речі, транслювали у США на федеральному телеканалі Crackle TV. Цікаво було слухати, як нас озвучили американські актори.

Чи побачимо тебе на сцені театру знову? 

Театр… У нас із Тарасом Цимбалюком є вистава «Емігранти». Але вона зараз на паузі... Я люблю театральну сцену. Але поки відновлюю здоров'я.

Як змінилося значення театру в Україні сьогодні? Та про що це свідчить? 

Театр стали цінувати більше. І величезна заслуга в даному випадку «Єдиного Телемарафону». Якоїсь миті люди від нього втомилися, а серіалів та фільмів по телебаченню не було. І народ масово пішов у театр. І це чудово. Але й театр також змінився – став ближчим до людей.

Розкажи про волонтерство. Що для тебе волонтерство? Та як приймаєте рішення, кому необхідна негайна допомога? 

З нашої першої вистави «Емігранти» ми з Тарасом Цимбалюком вирішили половину віддавати нашим захисникам. Спочатку віддавали взагалі весь прибуток. Потім зрозуміли, що запаси власних грошей закінчуються, а жити за щось треба. Віддавали половину. Потім, з розвитком мого театру, після вистав почали робити збори, але під конкретні потреби для конкретних підрозділів. Збираємо нашим близьким, друзям та колегам, які воюють. Нещодавно звернувся актор, який служить в ЗСУ. Йому потрібна була операція з відновлення зору. Я оплатив її одразу. Що ж до підрозділів, то допомагаю різним, і вони змінюються. Люди можуть переходити з одного до іншого. Відповідно, змінюється і напрямок допомоги. Сьогодні це може бути «Кракен» або 95-та Штурмова, а потім – нікому невідомі підрозділи. Десяток вже точно набрався. Після великої кількості скандалів із різними волонтерськими рухами, які гриміли у ЗМІ, ми допомагаємо лише тим, кого знаємо особисто. Допомога сумарно склала вже близько 2 800 000 грн. Волонтерство – це частина мого обов'язку. Це можливість спати спокійніше і мати чистіше сумління. 

Як змінилось твоє оточення після 24 лютого 2022-го та чому? Що сьогодні більше став цінувати в людях? А що навпаки – перестав терпіти? 

Оточення моє поменшало. Хтось загинув, хтось виявився мерзенною тварюкою. Втратив відсотків 25 людей. Але війна проявляє справжню сутність людини… Не думаю про це, йду далі.

Яка внутрішня трансформація відбулась у тебе за останні три роки? 

Ще більше ціную справжню дружбу. Є у мене друг і крутий актор та волонтер – Дмитро Вівчарюк. Ми з ним у «Козаках» знімалися. Якось сиділи, пили каву, спілкувалися по волонтерці, і я подумав: «А друзів же стає все менше… Але цінуєш їх все більше…». Дедалі меньше терплю псевдогероїзм. Усіх цих героїв, які дуже хочуть воювати і рвати ворога зубами, кричать про це на кожному кроці і показали б, як треба воювати, але... Не пішли на фронт, бо... Дружина не пустила... Він краще допомагає в Канаді... Або ж дуже хоче воювати, але піде… потім, якось. Зазвичай ці історії чуєш за великим столом, де хлопці хочуть справити враження на дівчат та оточуючих… І я тільки за, якщо людина допомагає ЗСУ! Допомагаєш – чудово! Допомагай! Але навіщо кричати, як ти хотів воювати, та… Не пустили! Навіщо скрізь писати, як треба воювати в окопах і гідно помирати в ЗСУ, якщо ти сам не воюєш? Хто хотів, той пішов! І не треба казати «Я хотів, але не взяли». І не треба говорити «Краще допомагаю тут», але при цьому дані у ТЦК так і не оновив. Прийди до ТЦК і запитай, як краще: на фронті чи з Лондону допомагати, наприклад. Вони тобі дадуть відповідь.

Що перейшло на перший план для тебе? А що пересунулось на останнє місце? 

На перше місце вийшло Життя. Жити зараз. Цінувати кожен день. Прості речі цінувати: ранкова кава, гарний сон, теплий душ. Стали важливішими Любов, Дружба, Віра… Все частіше звертаєшся до Бога…

За пару років до початку великої війни я щільно знімався у головних ролях і увійшов у топ акторів України. Ці амбіції були реалізовані, і я будував продовження грандіозних планів у нашому кіно. А ось зараз це відчувається, як якесь інше життя. Було – і добре. Але вже не важливо. Або поки що – не важливо. Майже не згадую про кар'єру у кіно. Тут себе справжнього б знайти і не втратити. А решта – буде, якщо Богові завгодно.

Яким був Євген Олійник 5 років тому, а який зараз? В чому головна відмінність? 

Олійник 5 років тому був м'якшим, більш відкритим і в рожевих окулярах. Нині все інакше. Став досвідченішим…

Які цілі ставиш перед собою на найближчий рік? 

Цілі на найближчий рік:

1. Продовжити та розвинути свою діяльність.

2. Пройти свій Шлях із Богом і за задумом Його…