Переключиться на мобильную версию

Конкурс Встреча с Depeche Mode: свежие рецензии

Мы продолжаем публиковать рецензии читателей, жаждущих попасть на личную встречу с участниками группы Depeche Mode в день их концерта в Киеве.
Поделись


Конкурс, главным призом в котором является встреча с группой Depeche Mode перед концертом в Киеве, продолжается. Мы уже опубликовали первых пять рецензий на альбом Delta Machine. У нас появились еще. 

Владимир Кравчук:
“22 березня 2013 року настала подія, яку з нетерпінням очікували усі прихильники Depeche Mode. Легендарні британці випустили свій 13-й студійний альбом – «Delta Machine». Що ж з себе представляє ця платівка? Розглянемо більш детально.

1. Welcome to My World
Спокійний мінімалістичний початок пісні несподівано переходить у наростаючий приспів, супроводжуваний звучанням струнних і незрівнянним бек-вокалом Мартіна Гора, після якого починає пробирати до мурашок. «Welcome to My World» - вдалий пролог для альбому і старту концерту. На мою думку, дана пісня більше би підійшла і для першого синглу, але Depeche Mode вирішили інакше.

2. Angel
Пісня, прем’єра якої відбулася на прес-конференції анонсу світового турне. Правда тоді усі думали, що це демо, а виявилося, що це фінальна версія. Цікавий електронний бойовик з набором різноманітних звуків і ефектів, в якому в середині треку різко збільшується темп, а під кінець знову падає. Непогана пісня, але є певне відчуття недолизаності, недоробленості в плані аранжування. Можливо, це пов’язано з очікуванням іншої версії, порівняно з прем’єрою.

3. Heaven
Перший сингл нового альбому. Блюзова лірична балада, яка починається під акорди фортепіано. У приспіві добавляється гітара, все звучить гармонічно. Голос Дейва і бек- вокал Мартіна на висоті. Єдине, ефекти еха у моментах «over and over» і «forever and ever» мені видалися занадто сильними.

4. Secret to the End
Пісня, у якій мені імпонує все, крім приспіву. Інтригуючий електронний вступ, низький голос Дейва, підключення гітари і вражаюче забійне закінчення з міксом електронних звуків - все розкішно, якби не безперервне повторення Мартіном «should have been you» у приспіві, яке потрохи починає надоїдати.

5. My Little Universe
Електронний мінімал-техно трек із поєднанням простих звуків, ніби з часів альбому «Speak and Spell» і більш прогресивних звуків із альбому VCMG «Ssss». Вплив спільної роботи Мартіна з Вінсом Кларком дався в знаки. Як на мене, пісня занадто експериментальна і не варто було включати цей трек в альбом.

6. Slow
Електронно-гітарний блюз. Чуттєвий голос Дейва і проникливий бек-вокал Мартіна просто гіпнотизують. Тільки ефект сирени вкінці пісні здався недоречним.

7. Broken
Чудова пісня з притаманною Depeche Mode темною і таємничою атмосферою. Після першого прослуховування трохи розчарував приспів. Здалося, що вони переборщили з насиченістю звуків, але потім вслухався. Сподобалося звучання електроніки і гітари.

8. The Child Inside
Класична балада Мартіна. Легка, мов пір’їнка, космічна мелодія, чарівний голос і лірика на рівні найкращих його робіт. Могла би увійти в сольний альбом Мартіна «Counterfeit», тільки це його авторська пісня, а не кавер.

9. Soft Touch/Raw Nerve
Пісня з драйвовою ритмічною основою, хорошим поєднанням синтезатора і гітари. Але чогось їй не вистачає, здається надто простою і одноманітною. Вкінці я би добавив більшу сольну партію, на зразок як у «Secret to the End».

10. Should Be Higher
Пісня, яка захоплює зі стартових нот після першого ж прослуховування. Це класичний Depeche Mode кінця 80-их початку 90-их. Загадкова атмосфера звучання електроніки, емоційне виконання, прекрасний бек-вокал, звуки на східний мотив, які надовго вбиваються в голову. Це просто ідеальний трек без слабких місць.

11. Alone
Ще одна пісня, від якої мурашки після перших же нот синтезатора і голоса Дейва. Звучить досконало, музика заворожує. Немає до чого придертися. Відмінний синтпоп трек.

12. Soothe My Soul
Другий сингл. Суміш блюзу і елетроніки із переключанням швидкості від повільного початку до драйвового приспіву. Вроді все непогано, тільки як і у Secret To The End часті повтори у приспіві швидко приїдаються.

13. Goodbye
Як і для початку альбому Depeche Mode підібрали влучну пісню і для його завершення. «Goodbye» має блюзову основу, яка розбавлена електронними звуками. «Goodbye again!» співають нам Мартін з Дейвом. І це прекрасно! Тому що «Goodbye» - це не прощавай! Побачимося на концерті.

Bonus tracks (from Delux Edition bonus disc).
Не можна не відмітити чудові бонус-треки, які мають змогу зацінити власники Delux видання «Delta Machine». Усі бонусні треки вилизані, відшліфовані і звучать не гірше за альбомні
Long Time Lie, Happens All The Time і All That’s Mine – міцні синтпоп треки, а Always претендує на звання одного із найбільш експериментальних треків Мартіна за всю історію.
Висновки.

«Delta Machine» - це хороший експериментальний альбом з поєднанням різних стилей музики: синтпоп, електро, блюз, техно. Відчувається вплив спільних робіт Дейва Гаана з Soulsavers і Мартіна Гора з Вінсом Кларком. Дейв Гаан під наглядом Курта Уенали значно виріс як автор і написав одні із найкращих пісень на альбомі. А про творчі можливості Мартіна відомо давно.
Depeche Mode досі здатні дивувати і продовжують експериментувати зі своїм звучанням. Вони не бояться негативної реакції публіки, а просто творять те, що їм до вподоби. І це заслуговує поваги. «Delta Machine» - не є найкращим альбомом Depeche Mode, але він, безперечно, вартий уваги і посяде гідне місце у колекції хороших альбомів великої групи.
Оцінка: 8,5 із 10-ти.
Кращі пісні: Welcome To My World, Should Be Higher, Alone.
PS. Це моя суб’єктивна думка, яка не претендує на істину і яка може з часом змінитися. Слухайте Depeche Mode”!

Евгений:
“Новый Depeche Mode - это НОВЫЙ Depeche Mode. Группа не пыталась и не хотела сделать ничего похожего на предыдущие альбомы. Жесткий синтетический ритм, жужжащие но не напрягающие гитары на заднем фоне. Но что неизменно - так это завораживающий вокал. Дейв в очередной раз показал, что даже если бы он просто 60 минут пел одну фразу - слушатель был бы в трансе и с открытым ртом ловил бы каждое слово. Только Depeche Mode могут позволить себе первым синглом выпустить не боевик, а нежную баладу Heaven. И с ее помощью взрывают хит-парады мира. Есть абсолютная уверенность в том, что ДМ приобретут тысячи новый поклонников из тек слушателей, которые впервые взяли в руки альбом Вестника Моды. Этот альбом может и не будет альбомом года, но ему ч=точно место в 50 лучший альбомов десятилетия. Мода не устаревает - мода меняется”!

Юлия Бычина:
Тринадцатый альбом группы всех времён и народов Depeche Mode. Отзывы варьируются от «с каждым альбомом всё лучше и лучше» до «Depeche Mode уже не те». Но по объективности: нельзя стоять на одном месте. Движение всегда присутствует. Вопрос в том, в какую сторону. «Delta Machine-это продукт сознания, а не только вопросов. Темы остались те же, что и в 12 предыдущих альбомах: религия, секс, по большому счету вся жизнь.» - отмечает Дэйв Гаан.
Delta Machine  -  блюз и электроника. По словам Лоуренса Грина это «маленький мир синтетического наслаждения». Ну что ж…
Сами ребята замечали, что смысл альбома в том, что песни расположены в определённом порядке. Мне кажется, что у них хорошо получилось выстроить свои творения «по фэн-шую».

«Welcome To My World» я отношу к такому типу песен, которые слушаешь из-за какого-то отличного момента, выводящего из пресности общей песни, поднимающего, медленно вытаскивающего слушателя на вершину. Песня немного меланхолическая, даже астральная.

«Angel» - раскатистый, вызывающий. Резкий контраст с предыдущей песней. У меня рука не поднимается, чтобы переключить эту песню. Как только я слышу первые аккорды – я заворожено дослушиваю её до конца. Когда голос мистера Гаана рыком звучит у вас в голове, а добивает внезапные медленные «вставки», вы понимаете, что это то, что надо для 13-го альбома.

«Heaven» - как было сказано в одном из интервью: «возможно, одно из лучших творений Мартина». Песня для моментов и погрустить, и подумать, и поблаженствовать.

«Secret To The End» - плавный переход от «Небес» к «Маленькой Вселенной». На вопрос, звучащий в песне «Did I disappoint you?» я отвечу – нет.

«My Little Universe». Ну, чья-то Вселенная однотонная, не разбавленная особо неземным ритмом, шикарными соло.

«Slow» по-моему, неплоха. Отдаёт эротическими нотками, но взрыва нет. Под фразу «When you’re falling I will catch you. You don’t have to fall that far. You can make it I will be there…» готова провалится куда угодно, в надежде, что Depech’ы «поднимут тебя». Что именно и делает эта песня – вселяет надежду. Определённо плюс за исполнение и некую моральную поддержку. Песня, которая тоже блещет припевом, но также бесспорно слушается от корки до корки.

От пышущего романтикой «Broken» переходим к «The Child Inside», умирающему в конце. «Страдающий Мартин – это не редкость», что мы и наблюдаем в этой песне – страдающую душу.

«Soft Touch/Raw Nerve». Сразу о концовке: когда песня заканчивается и после секундной тишины из недр поднимается, как лава в вулкане, звук, будто игра на нерве – это полноценный взрыв. Несомненно, за эту песню огромный, взрывной плюс. Следующая ступенька в альбоме, которая работает на контрасте с предыдущей песней. Отличное исполнение, задумка, имеющая контраст и в самом исполнении – от нервного и срывающегося куплета к просительному началу припева и обратно. Возможно, самая зажигательная песня, салют, взрыв альбома.

«Should Be Higher» как губка постепенно вбирает в себя следующие друг за другом элементы. Постепенно подключается, вплывает музыкальное сопровождение, тихий и нежный голос, который становится неожиданно высоким. Песня хороша, но немного однотонный ритм.

«Alone» можно назвать шедевром, как бы громко не звучало. Отличная песня, приятная, немного романтичная, опять же открывающая контраст со следующей - «Soothe My Soul». Её можно ставить на одну ступень с «Soft Touch/Raw Nerve», если не выше. Бомба замедленного действия. После этой композиции душа что-что, а успокоится вряд ли.

«Goodbye» началом напоминает какую-то ковбойскую, техасскую песню. Сразу представляются сухой, жаркий ветер, пыль. Последняя композиция чем-то схода с первой, происходит некое «замыкание круга».

Песни идут как капли дождя. Капля падает – всплеск. Следующая песня – всего лишь круги на воде, отблеск эпатажности предыдущей, затем следующая капля.
Альбом вызывает противоречивые чувства. Слушая каждую последующую композицию, ты теряешься от состояния «баклажана» до того, что нашёл смысл жизни. Но ведь успех и состоит в том, чтобы заставить задуматься человека, что стопроцентно удаётся сделать 13 альбому Depeche Mode.
На вкус и цвет, как известно… Каждый может интерпретировать песню по-своему, в чём, собственно, и заключается суть двоякости текстов. Чтоб понимать именно то, что в голове у ребят, когда они пишут песни,  мы должны «try walking in their shoes», так что слушайте и enjoy the silence and music!

Для удобства пользования сайтом используются Cookies. Подробнее здесь